РуЛиб - онлайн библиотека > Нечуй-Левицький Іван > Классическая проза > Вітрогон
Вітрогон. Нечуй-Левицький Іван - читать в Рулиб

Вітрогон

Автор: Нечуй-Левицький Іван

Жанр: Классическая проза

Серия: Класика української літератури [212]

Язык книги: украинский

Ознакомительный фрагмент книги

Оцени!
СКАЧАТЬ ФРАГМЕНТ:

в формате FB2   СКАЧАТЬ

в формате RTF   СКАЧАТЬ

в формате TXT   СКАЧАТЬ

в формате EPUB   СКАЧАТЬ

ЧИТАТЬ ОНЛАЙН

СКАЧАТЬ КНИГУ

Реклама. ООО ЛИТРЕС, ИНН 7719571260, erid: 2VfnxyNkZrY

Описание книги «Вітрогон»

* * *
Пам'ятаю, мені бу­ло років шість або сім, як це діялось. Батько мій був тоді еко­но­мом в од­но­му селі. Еко­номія сто­яла сли­ве край се­ла, вся об­сад­же­на вер­ба­ми й то­по­ля­ми. За еко­номією слав­ся до кінця се­ла ши­ро­кий вигін, де вес­ною і влітку пас­туш­ки пас­ли яг­ня­та.
Дома не бу­ло мені з ким гу­лять. Бу­ла в ме­не од­ним од­на мен­ша сест­ра, але та­ка ве­ред­ли­ва та плак­си­ва, що й гу­лять і ба­виться з нею бу­ло не мож­на. Оце поч­не­мо граться, я її торк­ну чи за­чеп­лю, а во­на розк­ва­сить гу­би та й по­чи­нає рев­ти на всю ха­ту. Бу­ла во­на якась ут­ла на здо­ров'я і завж­ди кис­ла, як кис­ли­ця. І че­рез неї мені час­то до­во­ди­лось од ма­тері про­бу­вать кис­лиць: оце бу­ло за­чеп­лю її або штовх­ну так, що во­на й но­ги за­де­ре, то во­на за­раз біжить до ма­тері жаліться: а ма­ти мені за­раз тиць кис­ли­цю в зу­би: бу­ло доб­ре нам­не чу ...

На нашем сайте есть возможность прочитать фрагмент книги «Вітрогон» в формате fb2, html, txt, rtf, epub, mobi, pdf прочитать онлайн. Тут у вас есть возможность ознакомиться с соображениями и заключениями читателей об этой книге. В предложениях интернет магазинов вы можете найти и купить подходящее издание этой книги.

ОТЗЫВЫ ЧИТАТЕЛЕЙ

name:
Оцени!

ПОХОЖИЕ КНИГИ

0.0
(0)
Хроніка 1663 року IПо весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих ко­нях, ізближались до Києва з Білогородського шляху. Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; дру­гий, по одежі і по...
0.0
(0)
IВ цей, колись заштатний городок, що стоїть вiд Не-Парижа (так хтось iронiчно назвав наше мiсто) за шiстсот, приблизно, кiлометрiв, Ганна i Дмитрiй приїхали в серединi червня,- тодi, коли не тiльки...
0.0
(0)
*** Після гетьма­на Юрія Хмельницько­го на Україні ста­ли два гетьма­ни. На східній Україні, на чорній раді в Ніжині 1668 ро­ку, ко­за­ки й на­род виб­ра­ли гетьма­ном Іва­на Бру­хо­вецько­го, на...
0.0
(0)
КАМІННИЙ ХРЕСТ IВідколи Іва­на Діду­ха за­пам'ята­ли в селі газ­дою, відтоді він мав усе лиш од­но­го ко­ня і ма­лий візок із ду­бо­вим диш­лем. Ко­ня зап­ря­гав у підру­ку, сам се­бе в бо­роз­ну; на...
0.0
(0)
I Одного дня вранці, після Пет­ра, отець Зіновій Літо­шевський, свя­ще­ник у селі Ми­ки­тя­нах, дос­тав з во­лос­ної уп­ра­ви лист з пош­ти. Отець Зіновій впізнав на кон­верті ру­ку сво­го бра­та,...

ДРУГИЕ КНИГИ АВТОРА

0.0
(0)
IМолодий чи­нов­ник ки­ши­нівської конт­рольної па­ла­ти Дем'ян Ан­то­но­вич Ло­мицький, по своєму зви­чаю, роз­дяг­ся по обіді і ліг від­по­чи­ва­ти. Тон­кий та су­хор­ля­вий, за­ку­та­ний по шию в...
0.0
(0)
ІЯкі пишні ле­ва­ди та ого­ро­ди в селі Труш­ках, в Ва­сильківщині, з по­чат­ку літа! І по до­лині над дов­гим ста­вом, і по обид­ва бе­ре­ги річки Рас­та­виці, скрізь роз­ляг­лись ле­ва­ди та...
0.0
(0)
I Недалеко от Бо­гус­ла­ва, ко­ло Ро­сi, в дов­го­му пок­ру­че­но­му яру роз­ки­ну­лось се­ло Се­ми­го­ри. Яр в'ється га­дю­кою мiж кру­ти­ми го­ра­ми, мiж зе­ле­ни­ми те­ра­са­ми; од яру на всi...
0.0
(0)
I Був чу­до­вий петрівча­ний вечір. Над­ворі вже су­теніло. На По­долі за­тих стукіт та гуркіт. Ку­ря­ва на ву­ли­цях вляг­лась. На цвин­тарі ко­ло Пре­чис­тянської церк­ви під са­мою Андріївською...
0.0
(0)
Іван Нечуй-ЛевицькийБез путтяIПавлусь Малинка був гарний з лиця, мов чорнявий та кучерявий бог Аполлон. Настуся Самусівна була пишна на вроду, мов Афродіта, котра тільки що вихопилась з морської піни...