Читаем онлайн «Республіка Шкід»
- 123 . . . последняя (130) »
Г. Бєлих, Л. Пантелєєв РЕСПУБЛІКА ШКІД
Присвячуємо цю книгу товаришам по школі імені Достоєвського. Автори
З російської переклав В. БЕВЗА Художник В. ЄВДОКИМЕНКО Перекладено за виданням: А. ПАНТЕЛЕЕВ. Собрание сочинений в четырех томах. Том второй. Издательство «Детская литература». Л., 1970.
ПЕРШІ ДНІ
Засновники республіки Шкід. — Горобчик у ролі вбивці. — Сламники. — Перші дні.
а Старо-петергофському проспекті в Ленінграді серед сотень інших кам'яних будівель загубився облуплений триповерховий будинок, якому після революції судилося перетворитися на республіку Шкід. До революції тут містилося комерційне училище. Потім воно зникло разом з учнями і педагогами. Вітер і дощ поперемінно лизали кам'яні стіни опустілого училища, пофарбовані в сухотний сірувато-жовтий колір. Холод проникав у будинок і разом з вогкістю та цвіллю розповзався по тихих класах, осідаючи на партах краплями застиглої води. Так і стояв той посірілий будинок із сльозавими вікнами. Вулиця з чергами, з одягненими в шкірянки людьми, що кудись квапилися, бігли, ніби не помічала його порожнечі, та й ніколи було помічати. Життя вирувало в інших місцях: у раді, в райкомі, в кооперативі. Але ось одного разу тишу будинку порушив гуркіт кроків. Люди в шкірянках, з портфелями прийшли, щось там оглянули, записали й пішли собі. Потім приїхали підводи з дровами. Відігрівали будинок, лагодили труби, і нарешті прибула перша партія галасливих шкетів-безпритульних, зібраних не знати звідки. Багато підлітків під час революції, голоду й громадянської війни розгубили своїх батьків і перемінили сім'ю на вулицю, а школу — на злодійство, готуючись у майбутньому стати справжніми грабіжниками. Треба було негайно взятися до них, і ось сотні й тисячі порожніх, напівзруйнованих будинків знову приводили до ладу, щоб дати маленьким бандитам притулок, їжу, щоб вони могли вчитися. Підлітків збирали звідусіль. Їх брали з «нормальних» дитбудинків, з тюрем, з розподільних пунктів, від змучених батьків і з відділення міліції, куди приводили розмаїту безпритульщину просто з облави по кишлах. Комісія при губвно сортувала цих «дефективних», або «важковиховуваних», як називали тоді зіпсованих вулицею дітей, і звідти цю строкату публіку розподіляли по нових будинках. Так виникла особлива мережа дитячих будинків-шкіл, в шеренгу яких стала і новоспечена «Школа соціально-індивідуального виховання імені Достоєвського», пізніше скорочена її дефективними мешканцями в звучне «Шкід». Фактично життя Шкіди й почалося з прибуття цієї маленької партії невгамовних шкетів. Перші дні новонародженої школи минали в неймовірному безладі. Чотирнадцяти- і тринадцятирічні дітлахи, зібрані з вулиці, скоро згуртувалися й почали бешкетувати, не звертаючи ніякої уваги на вихователів. Верховодити одразу ж почав Воробйов, якого з першого ж дня прозвали Горобчиком — почасти через прізвище, почасти через його зовнішність. Він був маленький, незважаючи на свої чотирнадцять років, і за все перебування в школі не виріс ні на півдюйма. Прийшов Горобець разом з хлопцем на прізвище Косоров з нормального дитячого будинку, де він збирався вбити завідуючого школою. Одного літнього вечора Воробйова за наказом завдитбудинком не пустили гуляти, і він поклявся жорстоко помститися за таке звірство. На другий день Косоров — його вірний товариш — дістав йому револьвер, і Воробйов пішов до кабінету завідуючого. Косоров стояв біля дверей і ждав єдиного пострілу — другого не могло бути, бо в револьвері був тільки один патрон. Що сталося в кабінеті, лишилося невідомим. Пострілу Косоров так і не почув, а бачив тільки, як розчинилися двері і розлютований завідуючий швидко протягнув за комір блідого Горобця. Згодом Воробйов розповідав, що, коли він скомандував «руки вгору», завідуючий упав навколішки, і тільки осічка зіпсувала все діло. За цей невдалий замах і за цілий ряд інших «подвигів» Горобця перевели в Шкіду. Разом з ним перевели і його вірного товариша — Косорова. Косар, на противагу Горобцеві, був дебелий здоровань, але завжди ходив похмурий. Таким чином, об'єднавшись у «сламу», вони доповнювали один одного. Жити «на сламу» означало жити в довгій і міцній дружбі. Сламники повинні були всім ділитися між собою, кожен мусив допомагати своєму другові. Прийшовши в Шкіду, сламники зразу поставили все так, що решта шість шкетів боялися й дихнути без їхнього дозволу, а заїка Гога почав догідливо прислужувати новим верховодам. Склад педагогів ще не підібрали. Вихованцям жилося вільно й весело. День
- 123 . . . последняя (130) »