Читаем онлайн «Гамалія» 2 cтраница
- 12
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти,
По морю гуляти,
Слави добувати, Із турецької неволі
Братів визволяти.
Ой приїхав Гамалія
Аж у ту Скутару, -
Сидять брати-запорожці,
Дожидають кари».
Ой як крикнув Гамалія:
«Брати, будем жити,
Будем жити, вино пити,
Яничара бити,
А курені килимами,
Оксамитом крити!»
Вилітали запорожці
На лан жито жати;
Жито жали, в копи клали,
Гуртом заспівали:
«Слава тобі Гамалію,
На ввесь світ великий,
На ввесь світ великий,
На всю Україну,
Що не дав ти товариству
Згинуть на чужині!»
Пливуть співаючи; пливе
Позад завзятий Гамалія:
Орел орлят мов стереже;
Із Дарданеллів вітер віє,
А не женеться Візантія:
Вона боїться, щоб Чернець
Не засвітив Галату знову,
Або гетьман Іван Підкова
Не кликнув в море на ралець.
Пливуть собі, а із-за хвилі
Сонце хвилю червонить;
Перед ними море миле
Гомонить і клекотить.
Гамалію, вітер віє,
Ось-ось наше море!..
І сховалися за хвилі – За рожеві гори.