РуЛиб - онлайн библиотека > Волков Олексій > Триллер > Переможець отримає все > страница 164

Читаем онлайн «Переможець отримає все» 164 cтраница

карти в руки.

Вони говорили довго. Спільне минуле, плани на майбутнє, просто думки вголос. А за вікнами студії вмикалося, вимикалося, звучало… Їх не чіпали, наче всі розуміли, що тут зараз вирішується важливе для їхнього шефа питання.

— Ну? — запитливо дивлячись, Войтович простяг йому руку. — То як?

— Про що ви? — не зрозумів Віктор.

— Про тебе. Дуже хочу мати тебе у своїй команді.

Рука метра залишалася простягнутою, а Віктор тільки розпачливо похитував головою, не знаючи, як вчинити.

Вона наче створена була, щоб з’являтися в найпроблемніші моменти його життя й полегшувати його своєю появою. Так сталося і цього разу. А метр отримав свого роду тайм-аут, побачивши несподівано Ольгу, яка заходила на подвір'я студії.

— О… — мовив Войтович, — а тебе, сонечко, яким вітром сюди занесло?

— Я її запросив, — пояснив йому Віктор. — Ви ж казали терміново знайти собі кохану, то я виконую.

— Гм… н-да-а… м-м… — Войтович був здивованим. — Ну, що ж… вибір схвалюю. То як?

Рука була простягнута повторно, а Віктор, тепер уже не роздумуючи, подав свою й потис її.

— Ну й рука в тебе… — пожалівся метр, — залізо! Але для нашої не надто делікатної справи, гадаю, підійде.

— Усе, що з заліза, — завжди підійде, — автоматом мовила Ольга. — Якщо постаратися…

— Гарно… — розплився в посмішці Войтович. — А цей афоризм хто народив?

— Петро Франкенштейн, — сказала Ольга з такими інтонаціями, наче цього не можна не знати.

— Ну, ви, — несподівано розлютився метр, — ідіть до дідька! Взяли моду зі старшого покоління глузувати! Ану, вперед! Розбалакалися. Ні холери не зробили сьогодні… Он ранок уже — життя починається!

Схопивши, він потяг їх до студії — галасуючи, напускаючи на себе цю показну суворість і водночас не ховаючи доброї усмішки. Схоже було, що життя для цих трьох людей дійсно лише починалося.


07.11. 2004 р.

Післямова

Дорогі, любі жінки!

Гарні, розумні та незалежні!

Гадаю, всім Вам зрозуміло, що герой роману — персонаж вигаданий. Можливо, навіть, хтось із Вас подумає, що створював його автор, хильнувши зайвого. Нехай так.

І все таки…

Коли надворі смеркне, і Ви засвітите світло в кімнаті, перейдіть непомітно до сусідньої темної кухні і, відхиливши шторку, визирніть у темряву. Чи не стоїть бува там, унизу, той, хто день у день, завмираючи, безнадійно дивиться на Ваші вікна? Хтось добре знайомий, із тих, кого Ви звикли не брати до уваги.

Подивіться уважно.

Можливо, на його плечі, не надто широкому, немає татуйованої пащі хижака. Не виключено також, що він не торгує машинами й не «клепає» хітів для попсових зірок.

Та хіба ж про це наш роман?


З повагою та любов'ю — автор.

Примітки

1

Збережено нумерацію розділів у паперовому оригіналі.

(обратно)