Читаем онлайн «Енна Хіттімс» 3 cтраница

сказала:

 - Так, дякую.

 - Я припускаю, тобі вже краще, щоб трохи спускатися униз, сходами, - сказала місіс Харвей, трохи докірливо. – Ходити сходами важко. – Вона пішла, кажучи, - Скажи татові, щоб заніс тарілки увечері. Мене не буде до того часу.

 Анна зітхнула та подивилася назад на покривало. До її подиву, Енна Хіттімс вбила відлюдника, за час візиту. Анна збиралася залишити відлюдника живим, щоб він відвів героїв до дракона. Вона витріщилася на те, як Енна Хіттімс холоднокровно витирає свого зачарованого меча о зручне покривало дерену.

 - Вибачте, якщо у мене терпець увірвався, - сказала Енна Хіттімс, - але не думаю, що старий йолоп знав бодай щось про дракона.

 Анна була, радше, шокована. Вона не знала, що Енна Хіттімс була така бездушна.

 - Ти поступила цілком правильно, - сказав Спайк. – Знаєш, я починаю замислюватися, чи взагалі існує цей дракон.

 - Я також, - відповіла Енна Хіттімс. Вона доволі похмуро причепила меча до поясу. – І чи хтось не має нас…

 - Енна, - перервала Марлен, - краєвид знову змінився. Ось там.

 Три героя розвернулися та прикрили очі руками, щоб подивитися на підніс на колінах Анни.

- Так і є! – сказала Енна Хіттімс. – Молодець, Марлен! А що там зверху?

 - Стілокрай, - сказав Спайк. – Там дві білі гори, та з однієї йде пара. Гадаєш це може бути дракон?

 - Можливо, це лише новий вулкан, - сказала Енна Хіттімс. – Йдемо, подивимося.

 Три героя рушили до вершини правого коліна Анни, швидко рухаючись один за одним, а Анна спостерігала за ними із деякою тривогою. Вона не хотіла, щоб вони лазили по її ланчу, поки вона намагається його з’їсти.

 - Повертайтеся, - сказала вона. – Дракон має бути внизу мого правого коліна.

 - Що це було? – нервово прошепотіла Марлен, слідуючи за іншими двома по похилому стегну Анни.

 - Лише гроза. Ми завжди чуємо її, - сказала Енна Хіттімс. – Не хникай, Марлен.

 Три героя вишукувалися у рядок, підборіддями на краю підносу із ланчем.

 - А це ще що таке! – сказала Енна Хіттімс. Вона вказала на тарілку макаронів із сиром. – Цей пагорб гарячих труб – гадаєте це якась установка?

 - У кожній трубі може бути дракон-немовля, - припустила Марлен.

 - А це що за блискучі штукенції? – здивувався Спайк, вказуючи на ніж, виделку та ложку.

 - Срібні поручні, - сказала Енна Хіттімс. – Ми маємо знайти слона та відбуксирувати їх. Це має бути лігво дракона. Але що це?

 Три герої витріщилися на миску із тушкованим яблуком.

 - Бліда жовта слякота, - сказав Спайк, - із кислим запахом. Блювота дракона?

 - Це може бути якійсь різновид вкриття з золотої соломи, - із сумнівом сказала Марлен. Вона обережно подивилась через піднос, шукаючи якусь підказку. Її очі попрямували догори, понад підносом, туди де була Анна. Марлен підстрибнула та схопила Спайка за плече. – Дивись! – прошепотіла вона. – Зверху!

 Спайк подивився. Він потихеньку повернувся до Енни Хіттімс.

 - Подивись угору, але не надто помітно, - пробурмотів він. – Хіба там не гігантське обличчя, нагорі?

 Енна Хіттімс глянула угору. Вона кивнула.

 - Так. Дуже велике та багряне, із маленькими свинячими очима. Це якійсь велетень. Ми маємо вбити це створіння.

 - А зараз подивіться…, - покликала Анна.

 Але три герої сприйняли її голос за грозу, так само як завжди. Енна Хіттімс жваво викладала свої плани.

 - Марлен та Спайк, обійдіть Стілокрай, з двох боків, та влізьте на волосся цієї істоти. Добре розмахніться, коли опинитеся над носом, та проколіть кожне з очей. Я піднімуся пізніше і подивлюся, чи вдасться мені перерізати цю товсту горлянку. – Спайк та Мадлен кивнули та побігли по краях підносу.

 Анна не стала чекати, щоб дізнатися, чи спрацює план. Вона підняла піднос та запхала на тумбочку. Потім вона видерлася з ліжка, так швидко, як могла. Це, звичайно ж, повністю змінило краєвид, перекинувши всіх трьох героїв та ховаючи їх під горами простирадла та ковдри. Анна сповідалася, що з ними покінчено. З ними повинно було бути покінчено, оскільки вони були лише витвором її уяви.

 Щоб дати їм час задихнутися, або розчинитися, або що там може бути, Анна спустилася на кухню та налила собі склянку молока. Вона пошукала Тіббі, щоб налити і їй трохи молока, але, здається, Тіббі вийшла через свої котячі дверцята. Вона повернулася до спальні, сподіваючись, що герої зникли.

 Вони все ще були там. Спайк був на її подушці, обертаючи, за кінець мотузки, свого штиря над головою. Він кинув його у політ, саме тоді, коли Анна тільки-но увійшла, зброя твердо застрягла в краю підноса. Це був жерстяний піднос, але штир був магічний, звичайно ж, і застрягнув би у всьому, у чому захотів би Спайк. Спайк, Енна Хіттімс та Марлен, всі взялися за