Читаем онлайн «Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник» 2 cтраница

КК 2001 р. за вчинення тяжкого або особливо тяжкого умисного злочину, то для чого законодавець вказав в ст. ст. 2, 5, (а також в ст. ст. 3 та 4) цього Закону, що особи які вчинили такі злочини звільняються від покарання або строк невідбутої частини покарання їм скорочується?

- Якщо амністія застосовується до цих осіб, перелічених в цих статтях Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., які вчинили тяжкі або особливо тяжкі умисні злочини, то для чого законодавець вказав п. “в” ст. 7 цього Закону, що амністія не застосовується до осіб яких засуджено згідно з КК 2001 р. за вчинення тяжкого або особливо тяжкого умисного злочину?

Відповіді на ці запитання, з точки зору здорового глузду, немає.

(Слід відзначити, що в Законі України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. законодавець ці вади попереднього Закону усунув).

б) В ст. 9 цього Закону зокрема вказано, що застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений або підсудний заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання застосування амністії, дає згоду суду в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього в протоколі судового засідання.

Аналіз цієї статті Закону дозволяє зробити однозначний висновок про те, що амністія не може бути застосована до обвинуваченого або підсудного, які заперечують проти цього і не дають згоди на це суду. Тобто, ніякий суд не може звільнити від кримінальної відповідальності чи покарання або скоротити невідбуту частину покарання особі, яка не дала згоду на застосування до неї амністії.

Між тим, в ч. 2 ст. 10 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. вказано, що у разі, якщо особа, кримінальна справа чи матеріали про злочин якої перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, заперечує проти застосування щодо неї амністії, суд приймає рішення після всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи та встановлення вини у вчиненні злочину в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Виникають наступні питання.

- На якій правовій підставі органи дізнання або досудового слідства направляють в суд матеріали про злочин (кримінальну справу) для вирішення питання про застосування або незастосування амністії, коли обвинувачений заперечує проти застосування щодо нього амністії?

- Рішення про що?

1) Рішення про незастосування акту амністії, коли матеріали про злочин перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства і особа заперечує проти застосування щодо неї амністії не виноситься, оскільки це Кримінально-процесуальним кодексом України не передбачено. В даному випадку суд питання про незастосування амністії просто не розглядає, тому і не виносить ніякого процесуального рішення. Крім того, заперечення особи проти застосування щодо неї амністії, коли матеріали про злочин (кримінальна справа) перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, не позбавляє останню на наступних стадіях кримінального процесу дати згоду про застосування щодо неї амністії.

2) Рішення про застосування акту амністії суд також не може винести, оскільки особа заперечує проти застосування щодо неї амністії.

Таким чином, коли кримінальна справа чи матеріали про злочин особи перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства і остання заперечує проти застосування щодо неї амністії, суд не може прийняти ніякого рішення про застосування або не застосування щодо неї амністії. (Заради об’єктивності слід відзначити, що в Законі України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р. законодавець ці вади попереднього Закону усунув).

в) Згідно з п. “б” ст. 7 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. амністія не застосовується до осіб які мають дві і більше судимостей за вчинення тяжких та особливо тяжких умисних злочинів, а згідно з п. “в” ст. 7 цього Закону амністія не застосовується до осіб яких засуджено за вчинення тяжкого та особливо тяжкого умисного злочину.

На наш погляд, з одного боку, п. “б” ст. 7 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. є зайвим, оскільки, якщо особа засуджена за вчинення тяжкого та особливо тяжкого умисного злочину і обвинувальний вирок набрав законної сили, то включення даного пункту в цей Закон немає ніякого сенсу, оскільки якщо амністія не може бути застосована до осіб які мають судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого умисного злочину, то тим паче амністія не може бути застосована до осіб які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких та особливо тяжких умисних злочинів.

З іншого боку, порушується принцип рівності та справедливості між особами, які засуджені за вчинення тяжкого та особливо тяжкого умисного злочину і між особами, які притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинення цих злочинів, оскільки в першому випадку амністія не може бути застосована до осіб, а в другому може.

Наприклад, дві особи 19.01.2007 р. вчинили злочин передбачений ст. 186 ч. 2 КК (грабіж за попередньою змовою