Читаем онлайн «Либ Михай» 2 cтраница
грошей. Мункачі впрягається в хомут салонового «шикарного» живопису, бездушного і
фальшивого. Компроміс відбувся. Колишній іннаш Міхай стає модним паризьким художником.
Його студія перетворюється на фабрику живопису.
...Трагедія всього життя майстра. Чужий за духом будинок. Властолюбна баронеса з її показною
світськістю і помилковою любов’ю до мистецтва.
Перед художником на повний зріст встає питання: як жити далі? Продовжувати писати салонові
композиції, робити гроші чи повернутися до себе?
Все частіше перед ним виникають картини дитинства. Світ міцних, мужніх, чесних і простих
людей.
Він втікає від своїх блискучих гостей, від порожньої і пихатої дружини. Блукає кварталами
паризької бідноти, проводить вечори в убогих бістро, никає вечірніми парками Парижа. Все це з
новою силою будить в ньому бачення юності, пори убогої, але по-своєму щасливої.
У ці роки кризи й роздумів ще одна біда підстерігає художника: підступна недуга – хвороба очей,
котра вперше виявилася ще у момент написання «Мільтона».
Він нервував, деколи не міг працювати. Сумував, мріяв повернутися на батьківщину, борсався в
своїй золотій клітці.
НЕ ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ, з кореспонденції Ю. Макарова «Угорський варіант»
Після багаторічної перерви опинившись у Мукачевому, я звернув увагу на понаднормову кількість
меморіальних дощок. На чию честь їх встановлено, вдавалося з’ясувати не одразу, бо текст на них
угорський, переважно без перекладу. За радянських часів не вважалося добрим тоном згадувати,
що Мукачеве колись було столицею угорського князівства Трансільванія, що саме тут був
епіцентр визвольного руху куруців проти габсбурзьких лабанців, що перша залізниця зв’язала
місто не зі Львовом, а з Будапештом.
Але дізнатися про це з дощок важко: угорська мова – не англійська. Довелося консультуватися в
місцевих жителів. Відповідали охоче. «У цьому будинку провів одну ніч Шандор Петефі». «На
цьому місці стояв будинок, де народився видатний художник-реаліст Міхай Мункачі». «В цьому
будинку жив Ференц ІІ Ракоці». Деінде висять віночки з червоно-біло-зеленими стрічками.
Їй-бо, цей ентузіазм заражає. Гадаю, угорці підозрюють, що Мункачі... як би це так сказати... не
Леонардо да Вінчі. Але для національної свідомості його творчість важить чимало, і цього досить, щоб підтримувати пам’ять про нього, хай навіть за кордоном. Відсутність комплексу
меншовартості в цьому й полягає: не переоцінювати, а просто цінувати спадщину.
Не стверджувати, що всі ми прямі нащадки аріїв, а сумлінно фіксувати опорні пункти своєї
справжньої, невигаданої історії. В сімейному альбомі я зберігаю фото людей, які нічого не важать
для світової культури. Вони щось важать для мене, і мені цього досить. Їм я завдячую своєю
індивідуальністю, а індивідуальність є тим, що найбільше цінується в сучасному світі.
А ми крутимо в своїх кнайпах найгірше з усього, що будь-коли продукувала велика російська
культура. Імовірно, нам здається, що це робить нас менш провінційними.
ПРО ВИБІРКОВУ ПАМ’ЯТЬ, з статті І. Петрова «Два монументи, дві долі»
Мукачівський парк знаю з повоєнних років. Тоді я був ще школярем. Невеликий, дуже акуратний,
розташований в центрі міста на березі Латориці, він привертав городян не лише буйною зеленню,
а й затишком та млістю. Біля входу спорудили пам’ятник Горькому.
...Перебуваючи нещодавно в Мукачевому, пройшовся знайомим парком. Він нагадував дідка,
одягненого в не новий, проте чистенький і відпрасований костюм. І на тлі стародавніх в’язів і
платанів разючим контрастом сумно виглядав пам’ятник Горькому. Обшарпаний і обідраний,
Олексій Максимович Пєшков, притиснувши капелюха, стояв на тому ж п’єдесталі і сумно дивився
в карпатську далечінь.
Я не зараховую себе до апологетів його творчості і згоден з тим, що по-різному можна ставитися
до письменника, однак те, що пам’ятник довели до ручки, нікому не робить честі. Навіть
враховуючи нинішню ідеологічну орієнтацію.
А в 70-і роки минулого сторіччя центр міста прикрасив пам’ятник знаменитому угорському
художникові Міхаю Мункачі. Міхай Ліб (це його справжнє ім’я) з’явився на світ в Мукачевому в і
пізніше змінив своє прізвище – на честь рідного міста – на Мункачі (так угорською мовою звучить
назва Мукачево). Художник прославив і себе, і місто. І доглянутий ,