РуЛиб - онлайн библиотека > Арджіллі Марчелло > Детская проза > Десять міст

Читаем онлайн «Десять міст»

Марчелло Арджіллі


ДЕСЯТЬ МІСТ









«Десять міст» картинка № 1


«Десять міст» картинка № 2


ОПОВІДАННЯ


Для середнього та старшого шкільного віку









КИЇВ «ВЕСЕЛКА» 1980










Переклад з італійської
ВАДИМА ХАЗІНА ТА ЛЮДМИЛИ ШАРІНОВОЇ


Малюнки
РАДНИ САХАЛТУЄВА





Перекладено за виданням:
Marcello Argilli
La dieci città
Milano, 1970


«Десять міст» картинка № 3


Місто омріяне, знаю,

Кожен в житті обирає,


Щоб вирувало, цвіло,

Щоб і до серця було.


Серцю ж не кожен догодить,

В нім що посій, те й уродить.


Мовби серця — ті великі міста.

Безліч у світі їх вироста.


Хочеш до них у дорогу?

Досить фантазії трохи.






«Десять міст» картинка № 4





ВІРШОГРАД


«Десять міст» картинка № 5



Страйк у місті поетів


«Десять міст» картинка № 6


Усі працівники Віршоградської друкарні разом покинули роботу й колоною вирушили до муніципалітету, несучи нашвидкуруч написані плакати:


«Хто зневажив нашу честь?
Заявляємо протест!»
«Так нечемно і зухвало
Нашу гідність потоптали!»
«На захист надбань,
Місто, повстань!»[1]

Там, де проходила колона демонстрантів, зачинялися установи й крамниці, а їхні працівники приєднувалися до друкарів.

Невдовзі страйкувало вже все місто Віршоград.

Великий натовп вирував під муніципалітетом, представники страйкарів вимагали зустрічі з мером. Глибоко обурені, вони говорили про кривду, завдану робітникам друкарні (подумати тільки — саме тим, хто друкує поетичні книжки, словники рим, підручники з віршування!), пригрозили страшенною карою, якщо негайно не буде відновлено справедливість. Тоді вже, мовляв, нехай влада нарікає на себе.

Неабияк перелякавшись, мер одразу ж скликав міську раду.


— Хочуть більшої зарплати?
Починають страйкувати? —
спитав один з радників.
— Де там! Гірше, гірше, —
Лихо щонайбільше, —
зітхнув мер.
— Так розгнівалась громада,
Що піде й на барикади?
— Де там! Гірше, гірше —
Лихо щонайбільше.
— Наступає чорний день —
Революція гряде?
— Де там! Гірше, гірше —
Лихо щонайбільше! —
знай відповідав на все мер...

І нарешті зібрався на силі сказати про те, чим погрожували демонстранти:


— Виступ сьогодні зухвалий,
Страйк назріва небувалий:
Всі виступають з погрозою,
Що розмовлятимуть прозою!

Радники зблідли, дехто знепритомнів. Загроза справді жахлива. Хиталися підвалини міста: споконвіку у Віршограді розмовляли тільки віршами, навіть коли замовляли чашечку кави або просили сто грамів ліверної ковбаси.

Відтепер принада цього міста, де кожен був поетом, міста витонченої віршованої мови, ліричних почуттів і поетичних фантазій — відтепер ця принада зникне назавжди і всюди зазвучить брутальна проза!

Але якої ж кривди завдали людям, що вони зважилися на такий відчайдушний крок? Мер і радники провели бурхливе поетичне засідання, на якому всебічно розглянули питання і одностайно ухвалили рішення. Мер висунувся з вікна оголосити це рішення народові:


— Обурення ваше правдиве.
Я поновлю справедливість.
Вусом клянуся мойого кота,
Що винним накрутим хвоста!

Натовп тріумфував: таки перемогли, добилися справедливості. І справді, — на цьому погодилися всі радники, — адже йшлося про смертельну образу, могло статися кровопролиття. Подумати тільки, у міській друкарні вивісили таке оголошення:

«Повідомляється, що з травня цього року заробітну плату буде підвищено на 20%».

Яка образа! Їх не мають за людей!


— Не треба милості
Без щирості! —
кричали вони обурено.
— Образили слово!
Хіба це мова?