Дитяча енциклопедiя
Загадки природи
Бувальщина та небилиці
Ми всі живемо у світі див та таємниць. Щоправда, дуже недовго – перші кілька років нашого життя. Саме тоді ми допитуємося у батьків: «А чому трава зелена, а небо – блакитне?», «Куди сонце сідає?», «Звідки з’явилися перші люди?»… Цих запитань дуже багато, і не на всі з них батьки можуть відповісти. Потім діти виростають, теж стають батьками, і різні клопоти змушують їх забути про ті дива, які колись здавалися такими яскравими та надзвичайними.
У школах, а пізніше – в інститутах нам розповідають про те, як побудований Всесвіт, які тварини та рослини живуть на Землі поряд із нами. Людство звикло до того, що наука може пояснити все що завгодно. А тисячі років тому люди вважали, що всі надзвичайні явища можна пояснити завдяки міфам. Якщо сьогодні на уроці географії розповісти, що наша планета має форму диска, а диск лежить на спинах трьох слонів, це буде сприйнято як жарт. А теорія про те, що миші самі собою зароджуються в кошиках з брудною білизною, викличе іронічну посмішку в біологів. Та колись таку нісенітницю сприймали всерйоз! А чому? Та тому що, по-перше, люди ще багато чого не знали, а по-друге – намагалися хоч якось пояснити те, чого не могли збагнути. Так виникали міфи. Та навіть сучасна наука іноді не в змозі пояснити факти, які спостерігали десятки, а то й сотні людей.
Роззирніться довкола – ви зрозумієте, що й сьогодні таємниць не поменшало. Існують загадкові пустелі, таємничі печери та незвичайні природні скульптури. Риби сидять на деревах, камені самі «переповзають» з місця на місце, а в морях досі живуть доісторичні чудовиська… «Годі! Такого не може бути!» – скажуть скептики. Але хто може знати, що лежить за межами нашого звичного уявлення про світ? Звісно, загадки природи трапляються не на кожному кроці, але на те вони й загадки… Описані в цій книжці місця, тварини та явища не є вигадками письменників, а існують насправді. І чекають на тих, хто зуміє розгадати ці таємниці. Іноді ці загадки такі цікаві, що навіть не хочеться шукати їм пояснення. Вони нагадують нам про те, що світ – дивовижний і безмежний, і чудес у ньому не забракне ще на багато поколінь.
I
Від каменя до зірки: таємниці Землі й космосу
Чорні дірки
У багатьох фантастичних фільмах можна побачити епізод: космічний корабель мало не потрапляє в пастку, опинившись поблизу чорної дірки. Вона притягує до себе корабель зі страшною силою, і лише надзвичайна сміливість та героїзм космонавтів рятують їх від неминучої загибелі. Отже, що ж таке чорні дірки і чому їх вважають такими небезпечними?
Якщо не вдаватися в подробиці, чорні дірки – це зірки, у яких усе навпаки. Звичайні зірки (у тому числі – наше Сонце) випромінюють світло, а ці – навпаки, поглинають усе навколо себе. І планети, і зірки, і навіть світло. Чорні дірки – це ділянки простору, де гравітація така велика, що навіть важко собі уявити. Звідки ж вони беруться? Учені вважають, що спочатку чорні дірки були звичайними зірками – щоправда, надто великими. Але в якийсь момент вони почали дуже швидко стискатися. Унаслідок цього всі атоми, з яких складається зірка, «побігли» до її центру. Маса зірки при цьому не змінюється, а ось об’єм зменшується в мільйони разів! Щільність речовини такої зірки стає настільки великою, що навіть маленький (менший кубічного міліметра) її шматочок не зміг би підняти жоден механізм. Стівен Хокінг – один з найвідоміших дослідників чорних дірок – підрахував, що чорна дірка в один мільярд тонн (стільки може важити велика гора) мала б розмір нейтрона або протона. У таких умовах через величезне збільшення гравітації колишня зірка перестає випромінювати світло і стає чорною діркою. Час і простір поблизу неї змінюються, причому описати все те, що з ними діється, можуть тільки фізики й математики за допомогою довжелезних формул.
Ніщо, навіть світло, не може покинути межі чорної діри
Чорна дірка спочатку з’явилася на папері, коли у XVIII столітті учені Мітчел і Лаплас звернули увагу на «пророцтво», що містилося в ньютонівській теорії. П’єр Лаплас першим заговорив про теоретичну можливість існування чорних дірок.
У своєму відомому «Курсі теоретичної фізики» Лев Ландау і Євгеній Ліфшиць називали цю загадку Всесвіту найкрасивішою з усіх існуючих теорій, а Макс Борн захоплювався нею «як витвором
