Івченко Владислав.

Владислав Валерійович Івченко народився в 1976 році в Сумах. По легенді був зачатий на ліжку в будинку-музеї А.П.Чехова, що спричинило подальшу літературно-центричну орієнтацію.

У дитячому садку написав свій перший твір "Пісочниця", який, нажаль, не зберігся, бо був стертий нянечкою за наказом виховательки. У школі продовжував літературні розвідки, експериментував з формою. Закінчив три курси економічного факультету у Сумському філіалі Харківської політехніки, але був виключений через поему "Лженаука, блядська донька" в який стверджував, що економіки, як науки не існує, а те що є, то банальне шахрайство. Після виключення з інституту поступив у життєві університети, де досі складає іспити, почасти успішно. Працює охоронцем у приватній фірмі, багато творить.

Батько-засновник "Загону естетичного опору "Слобожанські письменники", найбільш впливової письменницької організації від Лопані до Сейму. Патріарх літератури так званого "Сумського вибуху". У творчому доробку двадцять дві книги (збірки оповідань, романи, поеми, нариси та есе). У прозовій творчості Владислава Валерійовича Івченка помітний тренд від метафізичного мудрування до поміркованого капреалізму (кілька романів у стилі виробничої прози). В поезії стояв і стоїть на засадах оспівування прекрасних дам та їх шляхетних поціновувачів. Остання поетична книжка "Лицарі сісі та пісі" була заборонена, як непристойна і порнографічна.

Рішенням Зарічного райсуду Сум Владиславу Валерійовичу Івченко було на дванадцять років заборонено писати та видавати власні вірші. Тому для книги «Івченко об’єднує Україну» були взяті вірші зі збірки Владюші Бар-Кончалаби "Сім років без взаємності".

Джерело: avtura