Кобринська Наталя.

Кобринська Наталія Іванівна (дівоче прізвище: Озаркевич, 8 червня 1855, с. Белелуя Снятинського повіту — 22 січня 1920, м. Болехів) — українська письменниця, організаторка жіночого руху.Найбільший вплив на неї мав друг Івана Франка публіцист і літературознавець Остап Терлецький. У 1883 році з'явилось оповідання «Шумінська» (пізніша назва — «Дух часу»), а через рік — повість «Задля кусника хліба». Тоді Наталія Кобринська уяснила, що мета її життя — реалізація феміністичних ідей через літературні твори. Цей «нюанс» досить важливий, щоб зрозуміти подальшу діяльність Наталії Кобринської. Іван Франко неодноразово наголошував у заувагах Наталії Кобринській, що її публіцистичні твори не можуть так ефективно служити розвоєві жіночого духу, як твори художні.
Народилася 8 червня 1855 року в с. Белелуя Снятинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківщині) у родині священика з поважними національно-культурними традиціями.
Дід Кобринської — Озаркевич Іван Григорович (1795–1854) — відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, ініціатор українського театрального аматорства, автор і постановник п'єс І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Степана Писаревського та ін. Батько письменниці Іван Іванович Озаркевич (1826–1903) був депутатом Галицького сейму та Австрійського парламенту (райхсрату), громадським діячем, писав вірші. Мати — Окуневська Теофілія Данилівна (представниця давнього українського роду Окуневські). Двоюрідною сестрою Наталі була Софія Окуневська, яка після смерті матері жила в родині Озаркевичів.
Наталія Кобринська стояла біля витоків українського фемінізму, позитивно націленого не на руйнування, а на будівництво і творчість. Вона стала ініціатором першої української жіночої організації. «Перший вінок» заклав основи розвитку жіночих часописів, які редагували і видавали самі жінки. Він з'явився 1889 р. у Львові за редакцією Олени Пчілки та Наталії Кобринської.
При створенні альманаху до праці були залучені кращі творчі жіночі сили як Наддніпрянської України, так і Галичини: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Людмила Старицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська та інші.
Видання «Першого вінка» було здійснено завдяки приватним пожертвам та фінансовій підтримці Олени Пчілки. Наталія Кобринська вела активну громадську діяльність, організовувала збір підписів за право жінок навчатися в університетах та гімназіях. До Галицького сейму внеслося ряд вимог і пропозицій щодо захисту прав селян. У 1893–1896 роках Наталія Кобринська займається видавничою справою. Її видавництво «Жіноча справа» випускає у світ три книги альманаху «Наша доля». Це незвичайний для того часу факт, високо оцінений Лесею Українкою та Іваном Франком. Для налагодження ефективнішого книгодрукування Наталія Кобринська виїхала на проживання до Львова. Гадала, що у цьому славному місті з'являться кращі умови і для популяризації феміністичних ідей. Померла 22 січня 1920 року від тифу.