Юнґер Ернст.

Ернст Юнґер (Ernst Jünger) (1895–1998) – німецький письменник, публіцист та ідеолог консервативної революції, брав участь в обох світових війнах. Завдяки раннім художнім і публіцистичним творам вважається предтечею націонал-соціалізму, хоча його пізніші речі, написані після 1933 року, позначені прихованою критикою НСДАП. Беручи участь у Першій світовій війні офіцером, Юнґер пише одну зі своїх найвідоміших книжок «У сталевих грозах», в якій осмислює феномен війни, чим здобуває визнання як серед мілітаристів, так і серед пацифістів.
Після приходу Гітлера до влади Юнґер послідовно відкидає пропозиції правлячої партії увійти в її структури, притримуючись правих консервативних поглядів. Попри вільнодумство і незалежну позицію, Юнґер залишається недоторканим, оскільки Гітлер поважає Юнґера через його заслуги у Першій світовій війні. У тридцяті Юнґер видає збірку нарисів «Листки і камені», в якій приховано критикує расизм нацистів, роман «Африканські ігри» і важливий роман «На мармурових скелях», що вважається критикою соціал-націоналістичного режиму.
Під час Другої світової війни Юнґер опиняється у штабі німецьких окупаційних військ в Парижі, де він пише книжку «Сади і вулиці», після публікації якої 1942 року і перекладу французькою у нього з’являється багато шанувальників в Парижі, і він зближується з учасниками руху Опору.
Післявоєнні роки Ернста Юнґера позначені плідною творчістю і здобуттям багатьох нагород у царині літератури і культури. Загалом же Юнґер – автор близько чотирнадцяти книжок надзвичайно широкого спектру: від роздумів про феномен війни і спогадів про участь у бойових діях, фантастичних романів «Геліополіс», «Скляні бджоли» та «Оймесвіль», де починає досліджувати концепцію постісторії, і аж до позначених автобіографічністю роздумів про вплив на людську свідомість алкоголю і різних психотропних препаратів, включаючи ЛСД.
Ернст Юнґер, поза сумнівом, є визначним письменником і мислителем, якому випала нелегка доля пережити страшні, епохальні злами Європи ХХ сторіччя та переплавити свій досвід у вартісні та непроминальні тексти.

Джерело: сайт в-ва Жупанського
Докладніше: Вікіпедія