Павленко Марина Степанівна.

Софійці забракло слів, вона боялась навіть дихнути, аби не сполохати, не порушити це метеликове повітря, цю диво казку! Цілий феєрверк, ціле багаття метеликів безгучно зірвалися з куща, засвічуючи...

І що то за доля в Софійки така — нерозділене кохання? От і цього разу закохалася — подумати тільки! — у чоловіка рідної тітоньки. Добре хоч бачитися можуть часто: мають спільну справу. Так, спільну...

І знову — суперниця! Весь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі — два бездонні озерця. Коси — до колін, як у ляльки Барбі з вітрини найдорожчого магазину… Милувалися нею всі: школярі,...

Таємниці, таємниці! Мабуть, Софійка їх до себе притягує. Бо ж хіба можна лишатись осторонь, коли вночі у покинутому замку лунає музика, а порожніми залами блукає самотній привид?! Привид, що…...