Чернов Леонід Кіндратович.

Леонід Кіндратович Чернов (Малошийченко) народився 3 (15) січня 1899 р. в українському містечку Олександрія в родині страхового агента. «Дід по батькові — селянин-баштанник, батько матері — робітник, матрос, бунтар, бурлака» — писав він в автобіографії 1933 р. Цей образ «бунтаря й бурлаки» Чернов свідомо культивував усе своє недовге життя: «Коли побачите людину у вигляді молодого капітана далекої плавби, що у футлярі несе дорожню машинку, або що, маючи… хорошу європейську поставу, буде зі скаженим захопленням доводити гурткові письменників про незрівняну насолоду їздити на мотоциклі, — то знайте, що це вже дійсно я, Леонід Чернов, що носить зараз на Україні це зовсім випадкове російське прізвище, тому що справжня в мене — Малошийченко». У дитинстві майбутній поет і письменник був під враженням революційних ідей. У гімназії видавав нелегальний ілюстрований сатиричний журнал «Рогатка», через який закинув навчання й був відрахований. Продовжив навчання в Кишиневу, де в 1917 р. брав участь у революційних подіях. Організував у Кишиневу театр учнівського союзу, у якому виступав як драматург, режисер і актор; у тому ж 1917 р. — перша газетна публікація (за підписом Л. Чернов). Згідно з автобіографією Чернова, в 1917 р. він перебрався в Одесу, вчився на математичному факультеті; з осені 1918 — на медичному факультеті в Катеринославі. В 1919 р. видавав в Олександрії недовговічний гумористичний щотижневик «Рубикон». З 1920 р. — гастролював по Україні як актор Олександрійського театру, для якого писав агітаційні п'єси, з 1921 працював у театрі ім. І. Франка. У ці роки Чернов пише п'єси, ряд поем, футуристичні «міжпланетні» вірші (деякі з них були знищені з політичних побоювань у період Громадянської війни, доля інших залишається невідомою). 1922 року Чернов брав участь у створенні театрального об'єднання «Махудрам» («Майстерня художньої драми»). В 1923 р. побував у Москві й, імовірно, Петрограді, познайомився з імажиністами, потім виїхав у Сибір і на Далекий Схід. Наприкінці 1923 р. у Владивостоці виходить імажиністський збірник віршів Чернова (російською мовою) «Профсоюз сумасшедших»; він публікується в місцевій пресі й друкує в журналі «Приморский огонёк» свої перші оповідання. Улітку 1924 р. у якості оператора кінохроніки й журналіста Чернов вирушає в плавання на пароплаві «Трансбалт» (за маршрутом Владивосток — Цейлон — Індія — Червоне море — Суецький канал — Середземне море — Стамбул — Одеса); цю подорож Чернов описав у книзі «125 днів під тропіками» (1928, 1931, українською мовою). Плаванням на «Трансбалте» навіяна й повість «Пригоди професора Віл’яма Вокса на острові Ципанго». В Одесі Чернов зблизився з місцевими футуристами, друкувався в журналах «Юголеф» і «Шквал» (подорожні замітки «Через тропіки під радянським прапором»), працював на кінофабриці. Тут же в 1925 р. вийшла його перша українська книга «Самольот на селі». На початку 1925 р. Чернов виїхав до Ленінграда, де в Академії мистецтв вчилася його перша дружина В. М. Білаковська (1901-1965), тісно зійшовся зі членами «Войовничого ордена імажиністів»; планувалося його участь у так і не виданому збірнику групи, яка незабаром розпалася. Перебування в Ленінграді було перервано туберкульозом, що раптово відкрилися в Чернова (придбаним, за рядом джерел, «у бенгальських джунглях»). Чернов згадував, що півтори року він пролежав у будинку батька й, хоча харкав кров'ю, їздив на мотоциклі прощатися зі степами своєї країни й писав жалібні вірші. Після курсу лікування в Харкові Чернов почав «зводити будинок заново», відтепер як україномовний автор. Наприкінці 1920-х рр. він активно публікувався в українській періодиці (журнали «Червоний шлях», «Всесвіт», «Нова ґенерацiя», «Літературний ярмарок», «Універсальний журнал» і інші видання), увійшов до літературно-художнього об'єднання «Авангард» і став одним із провідних авторів журналу «Червоний перець», у якому друкував фейлетони й гуморески. В 1928-1931 рр. вийшли книги прози Чернова «Сонце під веслами» (1929), «Диваки прикрашають світ» (1929), «Людина з iншої планети» (1931), поема «Фронт» (1931) та ін. У цілому за життя Чернова було опубліковано 10 його книг. Леонід Чернов помер 23 січня 1933 р. Незабаром після його смерті в Харкові вийшов підготовлений автором збірник вибраних віршів і поем «На розi бур». Рання смерть не врятувала Чернова від сталінських репресій: уже в 1934 р. його добутки були вилучені і піддалися забороні й з тих пор у радянський час не перевидавалися. 1997 року кілька віршів Чернова російською мовою були включені в книгу «Поеты-имажинисты», що була видана в серії «Библиотека поэта». В 2005 р. в Одесі невеликим тиражем був виданий збірник віршів, прози й листів Чернова «Кобзар на мотоциклi»; в 2006 році в Харковы вийшов бібліографічний покажчик «Український письменник Леонід Чернов (Малошийченко) (1899–1933)».