Самійленко Володимир Іванович.

Володимир Іванович Самійленко (літ. псевдоніми — В.Сивенький, Л.Сумний, Іваненко, Полтавець, Смутний; 03.02.1864 —12.08.1925) — поет, перекладач.
Народився в містечку Великі Сорочинці (нині село Миргородського р-ну Полтав. обл.). Син колишньої кріпачки Олександри Самійленко і поміщика Івана Лисевича. Здобував освіту у дяка, а з 1875 — у Полтавськый гімназії. Перші сатиричні та ліричні вірші почав писати у старших класах гімназії. 1884—90 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. Тут входив до гуртка студентів, які створили "Хрестоматійне товариство". Основною метою товариства вони вважали розвиток національної свідомості, а тому працю на культурно-освітній ниві визнавали за головне своє завдання. Якийсь час перебував у гуртку "Літературна громада", створеному Лесею Українкою. Зблизився з І.Франком, Л.Глібовим, Б.Грінченком, М.Коцюбинським. Працював на Київському телеграфі, із 1893 — у Чернігівському губернському земстві, із 1900 — діловодом Кубанського обласного управління, секретарем повітової земської управи в Миргороді. Під час революції 1905—1907 рр. переїхав до Києва, де займав посаду коректора в газетах "Громадська думка" і "Рада", співробітничав у "Новій громаді" та журналі "Шершень". Нестатки та злидні змусили його повернутися на Чернігівщину. 1917 р. знову приїхав до Києва, працював тут дрібним службовцем, писав статті про укр. мову, робив переклади з іноземних літератур. Після Жовтневого перевороту в Петрограді 1917 р. емігрував за кордон, але 1924 повернувся на Батьківщину. Працював редактором.
У літературному доробкові Самійленка містяться ліричні поезії, перша збірка яких вийшла в Києві 1890 р., та найповніша — у Львові (1906), історико-побутові драми ("Маруся Чураївна", 1895), блискучі сатиричні й гумористичні твори ("Ельдорадо", "Патріот Іван", "На печі", "Te deum", "Думацяця" та ін.), кращі переклади світової класики з Гомера, Данте Аліг’єрі, П.Бомарше, Дж.Байрона, П.Беранже, А.Франса, О.Пушкіна, М.Гоголя.
Помер у селищі Боярка-Будаївка (нині м. Боярка).

Джерело: Енциклопедія історії України
Докладніше: wikipedia