Костенко Ліна.

Костенко Ліна Василівна (19 березня 1930 року народження) – українська письменниця і поетеса, представниця літературної течії «шістдесятників».

Родом Л. Костенко із м. Ржищів, що на Київщині. У 1936 р. її батьки-вчителі прийняли рішення про переїзд до Києва, де дівчинка й закінчила початкову школу. Вищу освіту отримала в Київському педагогічному інституті, а пізніше – у літературному інституті в м. Москва.

У період творчої діяльності «шістдесятників», письменниця стає однією із найяскравіших представників даної течії. Перші збірки поезії «Вітрила» та «Проміння землі» принесли їй неабияку славу серед читачів, однак згодом, її вірші були піддані безжальній критиці з мотивів «аполітичності». Не полишає письменниця й громадського життя: виступає на захист літераторів, підданих арештам, писала владі листи із запереченнями та відповідями на наклепи щодо митців. Її включають до «чорного списку» ЦК КПУ та не дозволяються друкувати твори на теренах СРСР.

Найбільшу славу Л. Костенко отримала вже після перебудови. Усі поетичні збірки, які вона довгий час писала «у шухляду», почали друкувати більшість видавництв в Україні. Серед літературного доробку поетеси найбільш відомі роман «Маруся Чурай», збірки віршів «Мандрівки серця», «Вітрила», «Бузиновий цар».