Сковорода Григорій Савич.

Григорій Савич Сковорода (* 22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк — † 29 жовтня (9 листопада) 1794, Іванівка, Харківщина) — український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Блискуче знання мов, поетики й риторики, античної і нової філософії поєднувалося у ньому з неабиякими здібностями в галузі літератури і мистецтва.
Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Після здобуття початкової освіти в сільській школі з 1734 року (Григорію 12) навчався у Києво-Могилянській академії. Його навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го. Її бібліотека стала для нього джерелом знань. У навчанні був перший, і всі найкращі похвали належали йому. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку та інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних. У 1741 році Григорія забрали до Петербурга для співу в придворній капелі, звідки він повернувся в 1744-му. Згодом, у 1745–1750 роках, Сковорода їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі — до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами<1>. Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. З 1754 по 1759 рік жив у с. Коврай на Черкащині, тут він написав низку віршів до своєї славнозвісної збірки «Сад божественних пісень». Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості мудреця. Саме в листах до нього Григорій Савич висловлював найважливіші ідеї, що згодом ставали основою філософських трактатів.
Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи то селянин хотів його побачити й почути. Тож аудиторія його була дуже численна і різнорідна, і всі розуміли його — речника великої правди.
Помер 9 листопада 1794 в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області.

Сад божественных пісней
Пісні та фабули

<*>De Libertate
<*>Fabula
<*>Fabula de Tantalo
<*>Фабула
<*>Разговор о премудрости
<*>Все лице морщиш, печалей всегда ты
<*>Похвала астрономіи
<*>О delicati blanda etc
<*>In natalem Jesu
<*>Est quaedam maerenti flere voluptas
<*>Quid est virtus?
<*>Epigramma
<*>Similitudines ex Virg(ilio) 2 Aeneid(a)e
<*>In natalem Basilii Tomarae
<*>In natalem Bilogrodensis episcopi
<*>De sacra caena, seu aeternitate
<*>De umbratica voluptate

Байки Харківські

<*>«Байки Харківські» ориг. «Басни Харьковскія» — збірка із 30 байок, написаних Сковородою в кінці 1760-х – 1770-х.

Трактати. Діалоги

<*>Убуждшеся видѣша славу его (1765–1766) (Прокинувшись, побачили славу Його)
<*>Да лобжет мя от лобзаній уст своих! (1765–1766) (Хай цілує мене поцілунками уст своїх!)
<*>Начальная дверь ко христіанскому добронравію (1766) (Вступні двері до християнської добронравності)
<*>Наркісс. Разглагол о том: узнай себе (1767) (Наркіс. Розмова про те: пізнай себе)
<*>Симфоніа, нареченная Книга Асхань о познаніи самого себе (1767) (Симфонія, названа Книга Асхань, про пізнання самого себе)
<*>Бесѣда, нареченная двое, о том, что блаженным быть легко
<*>Бесѣда 1-я, нареченная Observatorium (СІОН)
<*>Бесѣда 2-я, нареченная Observatorium Specula (еврейски — Сіон)
<*>Діалог, или разглагол о древнем мірѣ (1772) (Діалог, або розмова про давній світ)
<*>Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни укр. Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті (1773–1774) /Інше web-джерело/
<*>Кольцо (Кільце. Дружня розмова про душевний світ) (1773–1774)
<*>Разговор, называемый алфавит, или букварь мира (Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу) (1774)
<*>Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis, сирѣчь Икона Алківіадская (Израилскій змій)
<*>Книжечка о чтеніи священн писанія, нареченна Жена Лотова
<*>Брань архистратига Михаила со Сатаною о сем: легко быть благим
<*>Пря бѣсу со Варсавою
<*>Благодарный Еродій (Вдячний Еродій)
<*>Убогій Жайворонок (Вбогий Жайворонок)
<*>Діалог. Имя ему — Потоп зміин