Бєляєв Олександр Романович.

Олександр Романович Бєляєв (04(16). 03. 1884, м. Смоленськ, РФ – 06. 01. 1942, м. Пушкін Ленінградської обл., РФ) – російський письменник, один з основоположників радянської наукової фантастики.
З дитячих років виявляв хист до мистецтва. Після закінчення школи навчався на юридичному факультеті й водночас у консерваторії. Протягом життя змінив чимало професій: був артистом, вихователем у дитячому будинку, бібліотекарем. Друкуватися почав з 1910 року. З 1925 року займався лише літературною роботою. Бєляєва вважають засновником російської науково-фантастичної літератури. Його романи присвячені проблемам біології, медицини, науки і техніки майбутнього. Це «Голова професора Доуеля» (1925), «Острів загиблих кораблів» (1926—1927), «Людина-амфібія» і «Боротьба в ефірі» (1928), «Продавець повітря», «Людина, що втратила обличчя», «Володар світу» (1929), «Підводні землероби» (1930), «Стрибок у ніщо» (1933), «Повітряний корабель» (1934—1935), «Зірка КЕЦ» (1936), «Небесний гість» (1937—1938) та ін. Його твори багато разів екранізувалися. Сам Бєляєв був автором сценарію до фільму «Коли згасне світло». У 30-ті роки ХХ ст. наукова фантастика набула надзвичайної популярності. І О. Бєляєв став одним із найвідоміших письменників, що працювали в цьому жанрі. Твори фантаста Бєляєва — це попередження людству про прірви, які чекають на нашу цивілізацію, якщо ми нехтуватимемо законами моралі і совісті. У його книгах міститься захопливий сюжет, відзначаються легкою виразною мовою. Саме тому й зачитуються романами Бєляєва ось уже майже століття, хоча сам автор помер 6 січня 1942 року у місті Пушкін Ленінградської області.

Докладніше: wikipedia