Харчук Борис.

Харчук Борис Микитович – вітчизняний та радянський письменник, журналіст, редактор.

Був народжений 13 вересня 1931 року в родині селянина, що мешкала в с. Лози, що розташоване на території Тернопільщини. По закінченню загальноосвітньої школи, хлопець вступив до Учительського інституту в Кременці. Пізніше, він навчався у педагогічному інституті м. Полтава. У 1954 році Б. Харчук поїхав до Москви, де став слухачем Вищих літературних курсів при інституті ім. Горького. Отримавши освіту, він займався професійною діяльністю у дитячому виданні - журналі «Малятко», очолював пресу ЦК ЛКСМ, а також публікував власний літературний доробок. Як талановитий літератор, у 1958 році був включений до складу професійного угруповання - Спілка письменників СРСР. Пішов з життя 16 липня 1988 року у Ризі.

За стилістикою твори Б. Харчука можна віднести до такого напрямку, як психологічний реалізм. Зокрема, його перу належать оповідання «Горохове чудо», «Невловиме літо», «З роздоріжжя», романи «Хліб насущний», «Волинь», «Кревняки» тощо.