Барка Василь.

Барка Василь

Справжнє ім’я письменника - Василь Костянтинович Очерет. Писав він як прозу так і вірші, і вважається представником діаспори з Сполучених Штатів, хоча народився в родині козака на Полтавщині 16 липня 1908 року (1908-07-16). Вчитися почав у трьохкласній початковій школі на хуторі Миколаївка, після чого продовжив здобувати освіту у духовному училищі, яке знаходилося у Лубнах. В 1927 році Василь закінчив педагогічний технікум у тих же Лубнах, після чого працював вчителем фізики у селищі Сьома Рота. Наступного року переїхав до Краснодару, де вступив на філологічний факультет педагогічного інституту.

У 1930 році у Харкові видав збірку поезій «Шляхи», за яку був звинувачений у буржуазному націоналізмі і тому подібних гріхах. Наступна книжка «Цехи» вийшла через два роки і, як видно з назви, була вже ідеологічно правильною. В цей час Барка одружився з адигейкою і почав писати для себе. Але, нажаль, все написане втрачено під час війни. Продовжив навчання Барка у аспірантурі, але через тиск перевівся до Москви. Одночасно працював у Краснодарському музеї. Під час однієї з експозицій використав твори релігійної тематики, за що і був відданий під суд. Але, на щастя, в Кремлі змінилися настрої, і його відпустили. Далі викладав західноєвропейську літературу у Краснодарі і працював над дисертацією, яка присвячена стилю «Божественної комедії» Данте. У 1940 році вона була захищена у Москві. Після цього почав викладати у Ростовському університеті.

У 1941 добровольцем пішов до ополчення, хоча за станом здоров’я і міг цього не робити. Наступного року його було тяжко поранено. Після одужання Барка порвав із сталінським режимом.У 1943 році разом з іншими чоловіками був мобілізований на роботи до Німеччини. Свою сім’ю письменник вже ніколи не побачить. Тоді ж він обрав собі псевдонім, коли спостерігав за барками, які доводилося розвантажувати, і порівняв себе з ними. Потім змінив прізвище, прагнучи таким чином захистити родину від переслідувань.

З табору Барка вирвався, після чого працював в берлінському видавництві «Голос». Після взяття Берліну опинився у таборі для переміщених осіб у Аусбурзі, де почав писати роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку у 1953 році. У 1946-147 роках в Німеччині вийшли дві його збірки поезій - «Апостоли» «Білий світ».

У 1950 р. Барка отримав дозвіл на переселення до США. Там він працював над історією української літератури. Крім цього писав літературознавчі та філософські есе, працював редактором на радіо «Свобода».

У 1958-1959 роках написав збірки віршів «Псалом голубиного поля» та «Океан». У 1963 році у Нью-Йорку вийшов найвідоміший роман Барки – «Жовтий князь». В Україні його було видано лише у 1991 році. У 1968 році видав збірку віршів «Спокутник». За наступні 20 років написав роман-притчу «Спокутник і ключі землі», поеми «Судний степ» і «Кавказ» (видана 1993 року у Києві), збірки поезій «Океан» та «Свідок сонця шестикрилий». У 1992 році ряд творів Барки видані в Україні.

Помер Василь Барка у українському поселенні Глен Спей біля Нью-Йорку 11 квітня 2003 року (2003-04-11).