Винничук Юрій Павлович.

UA
Ю́рій Па́влович Винничу́к (* 18 березня 1952, Івано-Франківськ) — український журналіст, письменник, редактор.
Освіту здобув у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника (раніше Івано-Франківський педагогічний інститут), філологічний факультет (1969–1973 роки), учитель української мови і літератури.
У 1974 переїхав до Львова, працював вантажником, художником-оформлювачем.
1987–1991 — режисер Львівського естрадного театру «Не журись!». Був автором сценаріїв для вистав «Не журись!» та пісенних текстів. У 1990 покинув театр і разом зі Стефком Оробцем створив «Кабарет Юрця і Стефця».
1991–1994 — редактор відділу містики та сенсацій газети «Post-Поступ».
1995–1998 — головний редактор газети «Гульвіса», Львів.
1998–1999 — редактор відділу газети «Поступ».
З 2006 р. — головний редактор газети «Post-Поступ» (відновленої).
Веде колонку на сайті ТСН: http://tsn.ua/authors/yuriy-vinnychuk
Член Асоціації українських письменників (з 1997 року).
Твори перекладалися в Англії, Аргентині, Білорусі, Канаді, Німеччині, Польщі, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії, на мову есперанто. За казками знято мультфільми.
У січні 2012 року ім'я Юрія Винничука набуло розголосу в зв'язку з публікацією численними інтернет-ресурсами його вірша «Убий піда…са» та заявою комуніста Леоніда Грача до прокуратури, в якій стверджується, що згаданий твір має порнографічний характер та закликає до повалення існуючого ладу.
* * *
RU
Юрий Павлович Винничук (* 18 марта 1952, Ивано-Франковск) — украинский журналист, писатель, редактор.
Образование получил в Прикарпатском университете имени В. Стефаныка (ранее Ивано-Франковский педагогический институт), филологический факультет (1969-1973 годы), учитель украинского языка и литературы.
В 1974 переехал во Львов, работал грузчиком, художником-оформителем.
1987–1991 – режиссер Львовского эстрадного театра «Не журысь!». Был автором сценариев для спектаклей «Не журысь!» и песенных текстов. В 1990 покинул театр и вместе со Стефком Оробцом создал « Кабарет Юрця и Стефця».
1991–1994 – редактор отдела мистики и сенсаций газеты «Post-Поступ».
1995–1998 – главный редактор газеты «Гульвиса» («Повеса»), Львов.
1998–1999 – редактор отдела газеты «Поступ».
С 2006 г. – главный редактор газеты «Post-Поступ» (обновленной).
Ведет колонку на сайте ТСН: http://tsn.ua/authors/yuriy-vinnychuk
Член Ассоциации украинских писателей (с 1997 года).
Произведения переводились в Англии, Аргентине, Беларуси, Канаде, Германии, Польше, Сербии, США, Франции, Хорватии, Чехии, на эсперанто. По сказкам сняты мультфильмы.
В январе 2012 года имя Юрия Винничука получило огласку в связи с публикацией многочисленными интернет-ресурсами его стихотворения «Убей пида...са» и заявлением коммуниста Леонида Грача в прокуратуру , в которой утверждается, что упомянутое произведение имеет порнографический характер и призывает к свержение существующего строя.

Бібліографія
Проза
Романи
«Мальва Ланда» (2000)
«Весняні ігри в осінніх садах» (2005)
«Танґо смерті» (2012)
Повісті
«Ласкаво просимо в Щуроград» (1992)
«Діви ночі» (1992, 1995, 2003)
«Житіє гаремноє» (1996)
Збірки
«Спалах» (1990)
«Вікна застиглого часу» (2001)
«Місце для Дракона» (2002)
«Ги-ги-и» (2007)
«Груші в тісті» (2010)
Вибране в англійському перекладі «The windows of time frozen» (2000)
Краєзнавчі книги
«Легенди Львова» (6 видань, 1999–2003)
«Кнайпи Львова» (2000, 2001)
«Таємниці львівської кави» (2001)
Міфологічна енциклопедія «Книга бестій» (2003)
Антології (упорядник), серії
Антологія української фантастики XIX століття «Огнений змій» (1989)
Антологія української літературної казки XIX століття «Срібна книга казок» (1993)
Серія книг «Юрій Винничук презентує» (з 2002, 8 книжок)
«Казкова скарбниця» (з 2002; 3 книжки)
«Зачароване місце» (2006)
Поезія
Збірка «Відображення» (1990)
Драматургія
Трагікомедія на одну дію «Останній Бункер»
Переклади
З чеської — твори Богуміла Грабала «Вар'яти» (Вибрана проза), «Я обслуговував англійського короля»
З англійської, валлійської, слов'янських мов
Літературні містифікації
Відомий як уявний середньовічний ірландський поет Ріанґабар
Нагороди
1999 — титул «Галицький лицар» за щотижневу сторінку Юзя Обсерватора в газеті «Post-Поступ»
2005 — перший лауреат премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за роман «Весняні ігри в осінніх садах»
2012 — відзнака «Золотий письменник України» (за сукупний наклад понад 100 000 прим.)
2012 — премія «Книга року Бі-Бі-Сі» за роман «Танґо смерті»
2013 — визнаний Послом галицької кухні за визначний внесок у популяризацію галицької кулінарії, нагороджений відповідною відзнакою Клубу галицької кухні