Ардаматський Василь Іванович.

Василь Іванович Ардаматський - прозаїк.
Народився в сім'ї вчителя. Був бійцем ЧОП'у, брав участь в колективізації, працював сількором «Комсомольської правди» і смоленських обласних газет «Робочий шлях» і «Юний товариш». Навчався в Смоленськом медичному інституті, з 1929 працював в місцевій радіогазеті. Після служби в Червоній Армії (1931-32) переїхав до Москви і на 30 років пов'язав своє життя з радіожурналістикою. Перша книга художньої прози - збірка оповідань «Уміння бачити вночі» (1942). У роки Великої Вітчизняної війни працював військовим кореспондентом; член КПРС з 1943; член СП СРСР з 1949.
Особливий вплив на вибір життєвого і творчого шляху справило відрядження до Риги в 1940 відразу ж після введення в Прибалтику радянських військ. Там майбутній письменник «побачив сутичку революції і контрреволюції, що народжується, соціалізму і капіталізму», брав участь у допитах спійманих шпигунів і диверсантів, перейнявся пафосом пошуку ворогів і боротьби розвідок.
Увійшов в радянську літературу як майстер «шпигунської прози». Однак власне авантюрне сюжетно-тематичне начало в його поетиці підпорядковане жорстким ідеологічним домінантам, апологетиці радянських спецслужб і соціально-класовій заданості психологічних і моральних характеристик. Перевага радянських розвідників і контррозвідників над їхніми супротивниками в творах Ардаматского насамперед обумовлена «справжністю» світогляду, носіясм якого вони є.
Основна тема нарисів, оповідань, повістей письменника - робота чекістів у роки Великої Вітчизняної війни: «Уміння бачити вночі», «Вони живуть на землі» (1949); «Він зробив все, що міг» (1960); «"Сатурн" майже не видно» (1963; екранізація - 1968); «"Грант"викликає Москву» (1965); «Ленінградська зима» (1970) та ін. Документальний роман «Відплата» (1968) присвячений проведеній ВЧК-ОГПУ на початку 1920-х операції по затриманню знаменитого терориста, непримиренного противника більшовицької влади, одного з лідерів партії есерів Бориса Савінкова. Роман «Дорога честі» (1972) розповідає про долю болгарського генерала Володимира Заімова.
Багато творів Ардаматского створені на документальній основі, з використанням справжніх матеріалів з архівів спецслужб, судових документів, періодики.

Джерело: hrono