Косач Юрій.

Юрій Косач (5.12.1908—11.01.1990) — син Миколи Косача, молодшого брата Лесі Українки — народився 5 грудня 1908 р. в селі Колодяжне на Волині. З 1927 р. навчався на юридичному факультеті Варшавського університету. Заарештований 1931 р. польською владою за належність до українського націоналістичного руху. 1932 p., перед новим арештом, Косач утікає за кордон. Живе в Празі, згодом у Парижі. Тридцяті роки стали для Косача часом плідної й успішної літературної діяльності: він видає 11 книжок прози й поезії, серед яких найпомітніші: «Сонце сходить в Чигирині» (1934), «Чарівна Україна» (1937), «Глухівська пані» (1938). У часи Другої світової війни на якийсь час повертається до Львова, де видає роман «Рубікон Хмельницького» (1943) та здобуває популярність як драматург. 1944 р. Косач втрапляє до нацистського концтабору. 1945 р. він стає втікачем у таборах для «переміщених осіб» у Німеччині. Бере участь у створенні Мистецького Українського Руху (МУРу) і 1947 р. видає чимало знакових творів: роман «День гніву» (ч. 1), повість «Еней та життя інших», драму «Дійство про Юрія Переможця». 1949 р. переїжджає до Нью-Йорка, де, як і в інші періоди своєї емігрантської одіссеї, заробляє на життя важкою фізичною працею. Не знайшовши спільної мови з еміграційною громадою, десь у 1950-х pp. Косач починає співпрацювати зі спецслужбами СССР. На початку 1960-х видає прорадянський часопис «За синім океаном» і отримує право офіційно відвідувати Україну. Покинутий радянськими «друзями» на початку 1980-х, Косач живе у великих злиднях у Нью-Йорку. Наприкінці життя завдяки сприянню еміграційного видавця Мар’яна Коця він пише і видає три блискучі романи «Сузір’я лебедя» (1983), «Володарка Понтиди» (1987) та «Чортівська скеля» (1988). Юрій Косач помер 11 січня 1990 р. в м. Пасеїк, штат Нью-Джерсі (США).