РуЛиб - онлайн библиотека > Сковорода Григорій > Старинная литература > Пізнай в собі людину > страница 2

Читаем онлайн «Пізнай в собі людину» 2 cтраница

Сковороді людина, улюблений учень

його Михайло Ковалинський, на якого падали іскри духовних щедрот Григорія Сковороди.

Та й чи тільки на нього одного? Ми знаємо, що благодатні іскри подвижника щедро

сіялись по всій Україні, спопеляючи, роздираючи самодержавну російську пітьму, яка

облягала тоді нашу землю, гасила високі патріотичні думи, божественні помисли.

Сковорода був тим "стовпом хмарним", тим невичерпним джерелом осяйної

божої мудрості, яке живило й напувало, не давало впасти у гріховність серцям,

народженим нести світло. Варсава (тобто син Сави), як часто він сам себе називав,

став не тільки основоположником новітньої (як української, так і російської) філософії,

що опиралася на міцний фундамент Святого Письма та кращих мислителів древності,

але й явився в образі Предтечі, що торував хресну дорогу Месії України - Шевченкові І

це, на наше глибоке переконання, не красиві та пустодзвонні слова, а та вічна осяйна

істина Духа, промінь якої ніколи не переривався на нашій землі, запалюючи щораз нові й

нові серця, наповнюючи їх братньою любов'ю, яку вимолював Кобзар: "і братолюбіє

пошли".

У підтвердження того, що Сковорода був Предтечею Месії України, згадаймо те,

як ще малим дитям Тарас ховався у бур'янах, щоб списувати Сковороду. Дух до Духа

тягнувся, до променя сонцедайного, який освітлював у пітьмі шлях братерства й волі,

шлях гірний, лише яким ідучи, Кобзар допоміг люду українському не згубити свою пам'ять.

Сковорода світив дорогу Шевченкові, Шевченко - Франкові, Франко - Лесі

Українці, а вони разом усім нам. Тому я твердо вірю, що настане такий час, коли Єдина

Українська Християнська Церква за прикладом канонізації святих Ольги та Володимира

введе у сонм святих могутніх подвижників українського Духа великомучеників Шевченка,

Сковороду, Франка, Лесю Українку.

5

Як відомо, у творчості Сковороди майже не подибуємо прямих патріотичних

декларацій, про його любов до рідної землі, народу, слова, однак це аж ніяк не є

свідченням того, що він не був патріотом. Тут, передовсім, слід пам'ятати, що його

життєва філософія базувалася на принципах двох світів - земного та гірного (тобто

духовного). Твердо переконаний, що у земному світі всюди невидимо для земних очей

присутній Дух, який уособлював Бога, Сковорода саме йому віддавав першість, вищість і

проводирство. Однак це аж ніяк не означало, що він нехтував земним світом, земним

життям. Ні. "Споріднена праця" означала, що людина повинна підкорятися і жити не за

пануючими людськими ницими пристрастями та виробленими згідно з ними законами, а

за велінням свого Отця небесного, який перебуває в серці кожного. Отже, коли тебе

Отець твій привів на українську землю, то ти маєш на ній жити й чин займати та

трудитись відповідно до тих нахилів, які він у тобі заклав: "Кожен повинен знати свій

нарід і в народі себе. Чи ти русин? - Нудь ним. Чи ти лях? - Будь ляхом. Чи німець? -

Німецтвуй. Чи француз? - Французуй. Чи татарин? - Татарствуй". Ці слова Сковороди

наводить перший із дослідників його творчості Хіджеу. І незважаючи на те, що твір, з

якого взято цей вислів, не дійшов до нас, академік Д. Вагомій, хоч і сумнівається, що ці

слова належать філософу, все ж цілком не відкидає цього на тій підставі, що складені

вони в дусі Сковороди. Ми ж додамо лише, що не тільки складені, але й наскрізь

просякнуті духом Любомудра.

М. Ковалинський також відзначає любов Сковороди до свого краю, слова: "Як

писав він для своєї сторони, то й вживав іноді малоросійські говірки й правопис,

вживаний у малоросійській вимові: він завжди любив природну мову свою і рідко змушував

себе спілкуватися іноземною мовою..."

Філософія Сковороди була для нього не лише теоретичними постулатами. Він

твердо й послідовно втілював її у своє життя і закликав до цього інших. Уникаючи зваб

світу цього, філософ не піддавався ні на які вмовляння зрадити собі, свойому призначенню

сіяча духовних зерен і зайнятися працею лише задля світської чи церковної кар'єри,

здобуття матеріальних благ, послідовно відмовлявся залишити назавжди свою землю та

поселитися в Росії чи інших чужинецьких землях, де йому довелося побувати. Він, як вовк,

що пильно охороняє свою територію, пішки