Читаем онлайн «Соло бунтівного полковника. Вершина» 3 cтраница

внутрішньої служби безпеки відомого в Україні й за її межами бізнесмена Клютова і за сумісництвом його особистий охоронець Валентин Кувалдін, якого позаочі небезпідставно всі називали «Кувалда», розумів свого шефа без слів. Він жестом показав на двері, і вся обслуга вмить щезла. У залі залишилися тільки ті, які сиділи за столом. Біля дверей з очужілим поглядом, наче те, що відбувається в приміщенні, зовсім його не стосується, стояв Кувалдін.

Клютов, не підводячись і не дивлячись на присутніх, наче звертаючись до когось невідомого, повільно заговорив…

2

— Ми знаємо одне одного давно, майже всі присутні пройшли ту саму школу життя — райком-обком комсомолу, різні посади в партійних органах. Зрештою, доля підкидала нам ті самі випробовування й після того, як Україна стала самостійною. Ми не розгубилися, досвід роботи з масами дав нам можливість посісти свою нішу в суспільстві, змінив наші підходи не лише до понять дружби і комсомольської взаємовиручки, а й сприяв тому, що ми тепер впливаємо на сам хід історії розвитку нашої рідної України. І хай там що кажуть про наші статки, оббріхують і звинувачують у не зовсім законних методах ведення бізнесу, ми з вами прекрасно розуміємо, що на нас лежить величезна відповідальність перед українським народом, перед Українською державою за їхнє й наше майбутнє. Кожен, хто сидить у цій залі, не менший патріот, ніж ті, хто бігає вулицями з жовто-синіми прапорами і де треба й не треба репетує «Ще не вмерла в Україні…». Ми свій патріотизм виявляємо в розбудові економіки, у зведенні нових підприємств, стадіонів, культурних центрів, у створенні нових робочих місць.

З усього видно, що час нашого благодійника й захисника закінчується. І хоча Конституцію можна змінити і спробувати залишити нашого улюбленого Президента ще на один строк, це не гарантія того, що так вийде. Під час правління нинішнього, як ми звикли називати його, Тата нам удалося багато чого зробити і для свого бізнесу. Але так складаються обставини, що накопиченому нами капіталу нині загрожує небезпека. Тому треба зробити все, щоб після Тата до влади прийшла наша людина. Майбутній Президент України повинен розуміти наші проблеми й допомагати нам у їх розв’язанні. Але найголовніше, що має робити новий Президент, це завжди пам'ятати, хто його привів до влади. Треба поставити таку людину, яка цілком була б Підконтрольна нам, присутнім тут. Нас рівно тринадцять. Це найсильніші, найуспішніші в Україні люди. Нам під силу будь-які завдання, якщо не заважатимуть різного роду «дерьмократи».

Я думаю, що не треба попереджати про необхідність тримати у глибокій таємниці все, що тут сьогодні, та й надалі буде сказано чи зроблено. У нас достатньо сил і можливостей, щоб проконтролювати цей процес. Це — не погроза. Це — реальність. Не можна забувати ні на мить, що не лише ми такі розумні. В Україні знайдеться ще Принаймні кілька груп, які не відмовлять собі в задоволенні Поламати нам хатку, яку ми прагнемо збудувати. Наше ж завдання — розтрощити всі їхні пісочниці, чого б це нам не коштувало

Ми починаємо не з чистого аркуша. Дещо вже зроблено. Я б навіть сказав — зроблено вже немало. Ми з Миколою Яковичем і Юрієм Володимировичем порадилися й уже визначилися, кого будемо пропонувати на посаду нового Президента. Це відома в країні людина, яка вже перебуває у владі, але ще не на такому рівні, щоб можна було пропонувати публічно її кандидатуру на найвищу державну посаду. За той час, що залишився до виборів, ми з вами повинні зробити все, щоб саме ця людина стала новим Президентом України. Хто вона — ви дізнаєтеся пізніше і, маю надію, не будете проти цієї кандидатури. А зараз слово скаже шановний Юрій Володимирович.

Бойченко, на відміну від Клютова, підвівся. Присутні знали, що ці двоє людей із задоволенням перегризли б одне одному горлянки, але всі також знали правила гри під назвою «спільний бізнес» І розуміли, що обопільні інтереси зобов'язують цих правил дотримуватися. Сьогодні в цій компанії найбагатших людей в Україні сильніший і впливовіший Клютов, завтра може стати Бойченко, Назаров чи хтось інший із тих, які сидять за столом у великій красивій залі. Але нині встає все-таки Бойченко.

— Товариші, Віктор Романович усе чітко і зрозуміло пояснив. Упевнений, що всі підтримають ці, прямо скажу, грандіозні плани. Але ми прекрасно розуміємо, що для їх втілення потрібні чималі гроші. Ми люди небідні, й я навіть не сумніваюся в тому, що пожертви наші будуть адекватні тим потребам, які виникнуть під час нашої боротьби. А що це буде боротьба не на життя, а на смерть, розуміє кожен із нас. Тому ми склали список, хто яку суму повинен перерахувати на вказаний ось тут рахунок. Хто не погодиться з визначеними цифрами, прошу безпосередньо звертатися до Віктора Романовича…

З

Коли «великий збір» хазяїв життя закінчився, усе було «обтерто» й «обкашляно», й гості роз’їхалися, у маєтку Назарова окрім хазяїна