РуЛиб - онлайн библиотека > Сухомозский Николай > Справочная литература: прочее > Мациевич Лев > страница 2

Читаем онлайн «Мациевич Лев» 2 cтраница

стр.
мені сказали перед польотом, я базікати не

стану.

Через декілька днів газети Росії вийшли в траурній рамці; «Трагічна смерть капітана Мацієвича».

– Шкода, – щиро засмутився Столипін. – Це була благородна людина, людина сміливих і зухвалих

відчуттів. З похмурих морських глибин він сміливо злетів під хмари і був ...був щасливий!


МОВ ЗЕМЛЕЮ ЇХАВ, з книги Л. Успенського «Записки старого петербуржця»

Почерк цього пілота відрізнявся від усіх: він літав спокійно, упевнено, без якихось фокусів, «мов

землею їхав». Машина його пішла на те, що в ті часи вважалося «заввишки», – адже тоді навіть

серед авіаторів ще жило безрозсудне, інстинктивне уявлення, що чим ближче літак до землі, тим

безпечніше.

...Потім говорили, ніби, перевтомлений за день польотів, Мацієвич дуже вільно відкинувся

спиною на схрещення розчалювань безпосередньо за його сидінням. Говорили, що просто один з

дротів виявився з внутрішньою раковиною, що «метал втомився»...

Через декілька днів містом поповзли ...і зовсім фантастичні чутки: Лев Мацієвич, мовляв, таємно

був членом партії есерів; з ним повинен був в найближчий день летіти ...граф Сергій Юлієвич

Вітте; ЦК есерів наказав капітанові Мацієвичу, жертвуючи собою, викликати катастрофу і

погубити графа, а він, за останні роки розчарувавшись в ідеях терору, вирішив «відмовитися» від

виконання наказу... напередодні наміченого дня...

Найімовірніше, пояснення, котре стосувалося законів опору матеріалу, було найправильнішим.


«ФАРМАН» РОЗВАЛИВСЯ У ПОВІТРІ, з статті В. Жили «Перший український пілот»

На одному зі стендів музею історії Харківського політехнічного інституту вміщено фото

морського офіцера з красивим мужнім обличчям, а поруч – копію листа ад’юнкт-професора Г.

Проскури (пізніше відомого вченого, академіка) до редакції авіаційного журналу «Тяжче повітря», що видавався у Харкові в 1911 р. В листі йдеться про те, що при Харківському технологічному

інституті відкрито аеросекцію, якій присвоєно ім’я капітана Мацієвича, випускника інституту

1901 р., і що секція намагається видати збірник, присвячений його пам’яті.

Лев Мацієвич був водночас видатним теоретиком і практиком військово-повітряної флоту, першим з льотчиків, які віддали життя своє, підкорюючи «п’ятий океан».

Глибокі теоретичні знання дозволили йому швидко опанувати справу. Він блискуче захищає у

Кронштадті проект броньованого крейсера і стає військовим корабельним інженером.

За кордоном Мацієвич досконало вивчив конструкцію майже всіх літахів, організацію їх

виробництва, систему навчання пілотів.

...У вересні 1910 р. група піонерів російської військової авіації взяла участь у Першому

всеросійському святі повітроплавання. Тут Л. Мацієвич довідався, що йому для створення

авіаносця виділено міноносець і значну сума коштів. Однак здійснити свої плани він не встиг. Під

час польоту на висоті близько 500 метрів «Фарман-4» раптово розвалився у повітрі. Парашутів

тоді не було...

Його ховав весь Петербург. За труною йшло понад 100 тисяч людей. Серед 350 вінків був і вінок

від Української Громади, в якій покійний був товаришем голови правління.


БЕЗЛІЧ ЧУТОК І ВЕРСІЙ, з нарису Б. Кузика і В. Білошапки «Український Ікар»

Ікаром назвав Левка Мацієвича поет Микола Вороний. Вражений трагічною загибеллю цього

популярного не лише в Росії, а й у цілій Європі, авіатора, він написав прощального вірша, присвятивши його «світлій пам’яті Левка Мацієвича, першого українського літуна».

...Всеросійське свято повітроплавання. Газетна хроніка засвідчила, що воно викликало в північній

столиці та за її межами справжній ажіотаж. Деякі репортери називали фантастичні цифри: 175

тисяч глядачів… понад 20 тисяч екіпажів… кілька тисяч охоронців порядку. Люди зібралися, аби

помилуватися польотами, які тоді були неабиякою екзотикою. У всіх на вустах – імена першого

російського льотчика Михайла Єфимова та капітана Льва Мацієвича. Ними захоплювалися, як

через півстоліття захоплюватимуться першими космонавтами.

Серед глядачів була й дружина авіатора Олександра Мацієвич. Вона вже з власного –

пасажирського! – досвіду знала, що таке висота, і тепер із затамованим подихом стежила, як

«Фарман» її чоловіка робить коло за колом над Комендантським полем.

Капітан Мацієвич став жертвою технічної недосконалості «аероплана №20». Під час польоту

лопнула розтяжка, дріт заплутав пропелер – і літак стрімко пішов униз. Мацієвич випав із

стр.