Читаем онлайн «Що робить?»
- 1
Вільям Шекспір (?)
ЩО РОБИТЬ?
Переклав Дмитро Павличко
1
Що робить? Вмерти? Жить? Чи любов — тільки схов для печалі? Чи свій сум їй на глум Понести, чи втекти якнайдалі? Вічний раб ніжних зваб, Я з кохання вмираю; Я зачах від зневаг, А вона мов не бачить мойого відчаю.
2
Я свою печію В спів жалю переллю, в розгоряння надії. Сміх її — то мої Щастя дні маревні, гнів її — то обдурені мрії. Сумнів мій — кат лихий, Геть же, геть же з очей моїх, кате! Не підеш? Буду все ж Проти волі твоєї кохати.
3
Не вини без вини, Не погань без вагань свою милу. Ти спитай і нехай На одвіт буде світ а чи тьма, що злама твою силу. Я знесу ту грозу, Потішання стерплю — не її то провина. Бо вона — неземна, І того, кого любить, ображати повинна.
4
Але ж ось в сні здалось Ох, ті сни — тінь мани! йде голубка моя зі мною; Я, вона та весна, Навкруги — тиш, луги, квіти — хвилею запашною. На траву-мураву Ми сідаємо для відпочину. Спрагота — уст уста Доторкнулися в ту божественну хвилину.
5.
А вітрець-пустунець Ходить, в’є, мов своє, її кучерів золото ясне. Тільки глянь та й зів’янь! Дотик уст — гине глузд, чарування зникає прекрасне. Я дивлюсь, я боюсь: Бо вона — це щось більше, ніж образ людини. Лиш любов може знов Довести, що ця врода ніколи не згине.
6
Та коса, мов яса, Те чоло — неба тло в передрання, З тих зіниць-зоряниць Сяйво йде молоде, здобуває трофеї кохання. Чистий вид, мов блакит, Щоки — вроди сяйної знамена, Я горю, мов на прю, Бо жага нахлинає на мене.
7
Уст кармін! Палить він, Перейма крадькома, насолоди малює в уяві; Лиш надпий мед п’янкий, Зможеш ти все знести — дні печальні в біді та неславі. Похвала немала Підборіддю найкращому в світі. Шия, стан — без доган, Злотні перса, здоров’ям налиті.
8
А хмільна голизна, Нагота золота, що дурманить! Нахились, роздивись Всі дива божества, що принаджують, манять. Тут нема сил ума — Лиш сама досконалість природи. Жодних вад — повен лад, Бо вона — королева найвищої вроди.
9
В тому сні навесні Від хандри та жури я звільнився; Але ба! Знов журба Надійшла, як лиш я розбудився. Я повинен любить, Йти на поклик свого почування. Всі труди відклади — Та не відкладай лиш кохання.
Примітки
Питання авторства деяких творів мають дискусійний характер. Думки шекспірознавців не завжди збігаються. Прикладом цьому може бути полеміка, що розгорілася у середині 80-х років XX сторіччя з приводу знайденого сучасним американським дослідником Г. Тейлором у фондах Бодліанської бібліотеки в Оксфорді вірша «Що робить?». Під ним стоїть прізвище Шекспіра. Та нема певності, що він справді належить Шекспірові, але вірш цікавий і вартий уваги. Тут його представлено у перекладі Дмитра Павличка. Але оскільки щодо авторства є сумніви, то біля імені Шекспіра поставлено знак питання.
Текст відтворено за виданням «Шекспір В. Твори у шести томах. Том 6», Київ, «Дніпро», 1986.
- 1