Життя дарує радість спілкування
І радість зустрічей, і біль розлук.
Між першим криком й подихом останнім
Проходить часом мить, а може, — сотня літ.
Життя — це неба голубінь бездонна,
Травневий сад у вальсі білопіннім,
І літні зорепади, й ночі темно-сині,
Осінніх снів снування напівсонне,
І крики журавлів у небесах осінніх,
Зимових сутінків срібляста павутина...
Жити завжди складне і незбагненне.
Це — лабіринт, а може, дійсно, — мить...
Ти прагнеш зупинити ритм його шалений,
А треба просто жити і життя любить!
Без нарікань і посягань щоденних,
Без планів, підрахунку втрат.
Воно — від Бога. І назад не верне.
Життя не повертається назад.