Читаем онлайн «Лис Микита (вид. 1953)» 2 cтраница

вони юрбами
Мовна відпуст з корогвами -Все, що виє, гавка, квака:
Лиш один мові не чує,
В своїм замку, знай, ночує --
Лис Микита, гайдамака.
Ой, не даром він сховався!
Знать, сумління крик озвався:
»Кривдивти звірячий люді!«
Тимчасом в своїй столиці
Царзасів поруч цариці,
Щоб творитизвірам суд.
Перший вийшов Вовк Неситий.
»Царю,-- каже, -- від Микити
Вже мені хоч пропадать!
Діток моїх б'є, кусає,
А Вовчицю обмовляє
Так, що й сором повідать!
»А й мене - хіба ж то чесно? Як він хитро і облесно
Малов гріб раз не ввігнав!
Це було ще того разу,
Як я з царського указу
Мировим суддею став.
»От до мене вбіг Микита!
»Вовче, справа знаменита!
ШтириБараниосьтут.
Їм лишилася по батьку
Гарна частка поля в спадку,
І на твій здаються суд.
»Бачиш, почали свариться,
Ані руш їм поділиться -
Геометри в них нема.
Я веду їх в цюю нетрю"
Будьїм ти за геометру, --
Праця буде не дармах.
»Втішивсь я -- нема що крити,
Бачте, Баранів мирити
Дуже я люблю,над все:
Як зроблю їм справу в полі,
То вам жаден з них ніколи
Вже рекурсу не внесе.
в
Ото
з
Бі
77
9
,От я швидко збираюся,
З Баранами вітаюся -Хлопці повні, як стручки!
»Ну бо, хлопці, поспішімо,
На спірний той грунт ходімо!
Маєте пальки, дрючки?«
»Все тут, - кажуть, --все готове!«
Вийшли в поле Баранове,
Стали мірять -- ні, не йде!
Тут за много, там за мало,
Вширне хочуть, вздовж нестало,
Бо тут ліпше, там худе.
»Далі каже Лис Микита:
»Тут одна лиш стежка бита
Вас до правди доведе.
Вовче, стань насередині,
А з них кожний в цій хвилині
На ріг ниви хай іде.
»Станьтє й стійте там спокійно,
Кожний уважай подвійно!
Як я крикну: раз, два, три, -То з вас кожний без уговку
Якнайшвидшек пану Вовку
Щоє сили, просто дри!
»Хто найшвидше дочвалає,
Вовка з місця геть зіпхає,
Матиме найбільшучасть.
Зрозуміли?« »Зрозуміли!«
»НУ, ставайте ж,і до цілі
Хай вам Бог добігти дасть«
»Всередині став я радий,
Не доміркувався зради,
А Микита на межі,
Аж у собі радість тисне, --
Як не гаркне, як не свисне:
»Раз -- два -- три! А враз біжи!«
10
,Ледве крикнув Лис Микита, -
Гей, як рушили з копита
Барани у той сам час!
А як збилися докупи,
То вам наче штири ступи
В мене гопнули нараз.
Штири Барани відразу
Моїкостіна логазу,
Бачилося, потовкли;
Я лиш зіпнув, закрутився,
Та й на землю покотився,
Очі кров'ю заплили
-Та прокляті Бараниська
Не вважають, щосмертьблизька,
Щозомлілий я лежу:
Цей рогами звідси пхає,
Той в противний бік штовхає,
Щоб посунути межу.
»Довго ще так правувались,
Щохвилини розбігались,
Та й рогами в мене бух!
А Микита, той собака,
Реготавсь, аж лазив рака,
Щотак з мене перли дух.
зі були б за нюх табаки
Там на вічну ганьбу таки
Вовка вбили Барани,
Та дав Бог. моя Вовчиця
Там надбігла подивиться, -Аж тоді втекли вони".
Хоч як жалібно цю повість.
Мов сумную дуже новість
Вовк цареві голосив,
То цариця реготалась,
Та й цар, щоб не знявся галас,
Ледве в собі сміх душив.
Гектор, цуцик, неборака,
Став на лапки та й балака:
-- ,Царю, страже наших прав!
Ковбаси я мав шматочок,
Та й сховав її в куточок, --
Лис і тую в мене вкрав!"
12
Кіт Мурлика скочив жваво:
-- ,бач, яке собаче право!
Ковбаса була моя!
ЩоЛис злодій, я не спорю,
Але ковбасу в ту пору
В ковалихивикрав я!"
-- »Чиста правда, що й казати -Рись почав так промовляти, -Лис Микита злодій є.
Він сумління, честь і віру
За дриглі, горілки міру
Без вагання продає.
«Таж то нехрист, таж то Юда!
Патріот -- у нього злуда!
Хто ж добраб від нього ждав?
Знаю я його натуру!
Він царя б жидам на шкуру
За свинини фунт продав.
13
»Заєць ось -- душа спасенна.
Як живе, ні вніч, ні денно
Зла нікомуне хотів.
Ну, пішов він до Микити,
Той, бач, мав його навчити
Тропарів і кондаків.
, Ой, гірка була наука!
Лис відразу взявсь до бука. -А прийшли на п'ятий глас,
Він струснув Зайця, мов грушу;
Був би витрясз нього й- душу,
Як би я його не спас".
Аж осьвиступив до трону,
Щоб взять Лиса в оборону,
Стрий його, Борсук Бабай.
-- ,Добре то старі казали:
Жди від ворога похвали!
Щотут наплели, гай, гай!
14
з не сором вам, Неситий,
Власну ганьбу розносити,
Відгрівати давню пліснь?
А ви краще б нагадали,
Як ви з Лисом мандрували, --
То правдива, свіжа піснь.
Вірним другом був Микита,
Але ваша злість несита
Злом найліпшуплатитьріч.
Раз ото степами йшли ви,
Голод мучив вас страшливий,
Хоч коліна власні їж!
, А тут чути: »Гатьта! Вісьта!«
їде шляхомхлоп доміста,
З рибою на торг мабуть.
»Гей, - Лис каже, - мисль щаслива,
Брате, буде нам пожива,
Лиш гляди та мудрий будь«
»Скочив Лис з одного маху,
Бач, і впав посеред шляху,
Мов