Читаем онлайн «Лис Микита (вид. 1953)» 3 cтраница

здохлий простяг лапки.
І лежить отак простертий --
Він же ж міг пожити смерти
Від мужицькоїруки!
зХлоп над'їхав -- що за диво!
З воза зліз, за камінь живо,
Щоб його добити там.
Далі бачить -- він не диха!
»От мій зиск -- промовив стиха --
На клапаню буде блам.«
«Взяв Микиту за хвостину
Та й на віз між рибукинув,
Сів і їде в божий час.
А Микита, той проноза,
Ну ж метати риби з воза,
В кадці лиці лишився квас.
»Риб нестало, Лис мій в ноги!
Здибав Вовка край дороги, -Той останню щукумне.
»Ну-бо, брате Миколайку,
Ти лишив для мене пайку?
Погодуйтепер мене!«
»О, -- говорить Вовк Неситий -Осьде пай твій знаменитий!
на, смакуй, та не вдавись!«
1 -- зміркуй безодню злости! --
Дав йому лиш самі ості
З риб, що вкрав так сміло Лис!
» А. для Зайця річ нелюба,
Що надравучитель чуба?
Ніби нас не драли всіх?
Хто ж то бачив, щоб наука
Йшла до голови без бука?
Це розмазувать -- лиш сміх.
» А той цуцик, Гектор куций,
Сам спіймавсь на своїй штуці!
Кіт Мурлика нам сказав:
Ковбасу ту знамениту,
За що скаржить він Микиту,
Сам він у Мурликивкрав.
, Мій братанок -- муж побожний.
Всякий проступок безбожний
Є для нього наче хрін.
Ось вже цілий рік минає,
Як твердий все піст тримає,
Не бере в рот м'яса він.
зЯ вже сам нераз журився,
Щотак голодом зморився" --
Тут урвав нараз Бабай...
Бач, кумпанія чимала,
Бог зна звідки, причвалала
З криком, шумомв царський гай.
Старий Півень перед веде,
За ним по два у ряд іде,
Несуть мари на плечах:
А на марах Курка лежить,
За марами ввесь рід біжить -Плач і лемент, ох і ах!
Півень перед троном царським
Крикнув тенором лицарським:
»Милосердя, царю мій!
Вся надія наша вбита!
А убійник -- Лис Микита!
Хай нас суд розсудитьтвій!
» Ми в манастирі святому
Проживалий зла нікому
Не чинили. Та нераз
Бачив, я, що попід брами
Лис мишкує, -- все за нами
Своїм хижим оком пас.
,Я ці штуки добре знаю,
Своїм дітям повідаю:
-- »зСтережіться, крий вас Біг!
В ліс мені не вибігати,
Бо там ворог наш зубатий,
Він життя вас збавить всіх.«
»Аж тут раз стук-стук до брами:
В волосянці перед нами
Став Микита, як монах,
Повітав нас благодаттю,
Г з цісарською печаттю
Лист отвертий мав в руках.
18
-- »Ось вам, каже, лист безпеки!
Каже цар, щоб відтеперки
Між звірами був спокій,
Щоб братався Вовкз ВівцЯми,
І щоб я навіки з вами
Був як друг, як брат, як свій!
»Бач, пустинником я стався,
І від м'яса відцурався,
Їм лишзілля й дикий мід.
Мир вам, діти! Жийте з Богом'«
І, вклонившисьза порогом,
Він пішов собіу світ.
-- »НУ, - тут дітям я говорю, --
Воля, діти! Можна з двбру
Нам по стернях погулять!«
Радість, втіха, спів між нами!
Всі ми рушили за брами, -Та не всім прийшлось вертать.
19
»Лиш ми вийшли, -- гульк з укриття
Як не скочить Лис Микита,
Та й хахап мою дочку!
Я як крикну: кукуреко!
Але він вже був далеко,
Вже сховався у ліску.
"Я кричу, мов в дзвани дзвоню...
Вірні пси за ним в погоню
Кинулись -- та, Боже мій! Принесли лиш труп бездушний!...
Так той злодій непослушний
Зневажає наказтвій!"
Цар сказав: --,,А що, Бабає?
Дужегострий піст тримає
Твій братанок! Бачиш сам,
Як то він спасає душу!
НІ, кінець зробити мушу
Всім подібним хапунам!""
Ї Медведя зве Бурмила:
-- ,Як тобі в нас ласка мила,
Друже, меч свій прив'яжи,
Йди до Лиса, хай, моспане,
Зараз тут на суд мій стане, Строго-строго накажи!
»А вважай на ту падлюку,
Щоб не вдравяку він штуку,
Бо то, брате, хитрий звір!"
-- ,Що, мене б він смів дурити?" --
Закричав Медвідь сердитий,
Та й потяг в Микитин двір.
206
ей, хто в лісі не буває,
Той не бачив, той не знає,
Як Микита Лис жиє.
Лисовичі --- славний замок,
Неодинтам хід і ганок,
Ям, скритодк чимало є.
Лис Микитав своїй буді
Спочива собі по труді,
Аж нараз почув: Стук, стук!
Глянув -- ой, небесна сило!
Аж це сам Медвідь Бурмило,
А в руках страшенний бук.
Гей, Микито! Де він, ланець?
Вилізай! Ось я післанець
Від саміського царя!
Наробив тизла багато,
Злий на тебе Лев, наш тато, -То й спокутувать пора!
»Кличе цар тебе на суд:
»Хай мені явиться тут
Лис Микита, гайдамака!
А не хоче йтив мій двір,
На тортури, під топір!
Хай пропаде, мов собака!«
21
Лис Микита зщуливвуха,
Коло брами пильно слуха
Тих грізних медвежихслів.
-- БА, -- гадає, -- що б зробити,
Цього дурня раз провчити,
Щобтакгордоне ревів!"
Хитро в шпаркузазирає,
Чи де засідки немає?"
Але ні, Бурмило сам!
НУ, тоді він вийшовсміло,
Втіхою лицегоріло:
»Вуйку,ах, вітайте ж нам!
»Вуйку, ви ж це? Бійтесь Бога!
Так далекая дорога,
І такий надворі сквар!.:
Ви втомились, ви без духа,
Піт вам скрізь тече з кожуха!
Щож то, наш вельможний цар
»Інших вжепослів не