Читаем онлайн «Лис Микита (вид. 1953)» 4 cтраница
має,
Щонайліпших посилає,
На найстаршихтруд валить? --
Ну, подвійно рад я тому,
Щохоч раз до мого дому
Гість так чесний загостить.
»Суд для мене -- з маслом каша!
Знаю бо, що мудра ваша
Рада захистить мене.
А як ви за мене слово
Скажете, то все готово,
Царський гнів тяжкий мине.
22
»Вуйку, ми ж одного роду!
З вами я в огонь і в воду!
Лиш цю нічку ще заждіть!
Гляньте, небо замрячене,
Ви втомилися, а в мене -Вибачте -- болить живіт".
-- ,,А це що тобі, небоже?"
-- Ох, вуйцуню,страх негоже!
Я ж пустинник,то й не слід
М'яса їсти. Ось і мушу,
Щобнебратьгріха на душу,
Ссати той обридлий мід".
--,Мід? -- аж крикнув пан
Бурмило, -Мід обридлий? Божа сило!
Я ж за мід рад душудать!
Де він? Де його купуєш?
Як мене ним утрактуєш,
Вір -- не будеш нарікать"
Йо
М Й
Мом Р
НИ
0 ДЛ
М й ;
-- ,Вуйку, -- каже Лис, - це жарти!"
-- Жарти? Дай лиш зо три кварти,
То й присягою скріплю!
Мід, це райський корм чудовий!
Все за мід я дать готовий,
Над усе я мід люблю!"
-- Га, як так, мій вуйку милий,
То ходім! Хоч в мене сили
Дуже мало -- що робить!
Твій наказ, то голос з неба.
Для так чесних гостей треба
Сил, здоров'я не щадить.
»Не далеко тут -- ось тільки
Будезвідси зо чверть мильки -Є багатий хлоп Охрім.
В нього меду тьма безбожна,
Щоне то, що їсти можна,
Але хоч купайся в нім!"
-- Ой! -- зітхнув Медвідь Бурмило, -Аж на серці замлоїло!
Ну, Микито, ну, біжім!"
Сонце сіло вжеза гори,
Як добігли до обори,
Де багатий жив Охрім.
24
На землі там, близь города,
З дуба грубая колода
Бовваніла. Майстер Гринь
Хтів поздовж її лупати,
То й почав з кінця вже гнати
Здоровенний в шілку клин.
З на дві п'яді вже одверта
Щіль була; колода вперта
Все ж таки не трісла ще,
Лиш від клина заскрипіла,
Наче зуби заціпила
Прохрипівши: »Ов, пече!«
-- Вуйку! - шепче Лис Микита, --
Ось колодацявідкрита --
Ти пощупай їй під бік!
Хоч крива вона тасіра.
Та в ній меду щонеміра.
Відси й я нераз волік.
зГлянь, вже темно по долині.
Хлоп давно лежитьв перині,
То ж нічого ти не бійсь!
їж досхочу в ім'я Боже!
Я постою на сторожі...
Ну лиш, сміло в шпарку лізь!"
25
з» Спасибі, тобі, небоже! --
Рік Бурмило,-- стій, щоб, може,
Не надліз який злий дух!
Ой, вже чую запах меду!
Ти, небоже, стань сперєду,
На до рук оцей обух!
І за цим Медвідь Бурмило
Лапи, голову й карчило
В ту широку щіль запхав;
Лис тимчасом трах! обухом,
Клин із дуба вибив духом,
І Бурмила дуб спіймав.
»У! -- сказав дуб, -- є ще силах
Гей, як вхопить він Бурмила,
Аж стріщав у нього лоб.
-- »Вуйку! - крикнув Лис Микита, -Правда, шпарка знаменита!
Знав, де мід ховатихлоп".
А Медведя заціпило!
Стогне, сапа мій Бурмило,
Але дуб трима й трима.
Шарпнуввуйко зо три рази,
Затріщалилапий в'язи,
Але вирвати -- дарма!
-- »Вуйку, - каже Лис,
Дуже вам медок ємакує,
-якчую,
Та, мабуть, вас муха тне.
їжте ж, але міру майте,
Бо як об'їстеся, знайте:
Мід вам пупом поплине".
26
Та Медведю не до меду!
Крутить задом, а спереду
Дуб держить, мову кліщах...
То він шарпне, дряпне, смикне,
Далі з болю як не рикне,
Аж почулив небесах.
Лис на кпи йогоздіймає.
-- Бач, як вуйко мій співає!
Вуйку, щоза нута се?
Вуйку, вуйку, будьте тихо!
В хаті світло -- буде лихо!
Вуйку, хлопа біс несе!"
А Охрім, багач-мужик
Пробудився -- що за рик?
Виглядає у кватиру --
Щоза диво? Приколоді
Щось чорніє... Може злодій?
Ї хапає за сокиру.
Вибіг з хати, -- приглядається:
Це Бурмило борикається!...
Репет підійма Охрім:
-- зГей, сюди, сусіди любі!
Ось Медвідь зловився в дубі!
Гей, Медведя бить біжім!"
У! Кипитьв селі тривога!
Наче ті вовки з берлога,
Позривались мужики.
В чім хто був, в тім вибігає,
Щопопало, те й хапає,
Наче зброю, до руки.
Як прискочать до Бурмила -В цього ціп, у того вила,
В баби кочерга в руках,
А Охрім з тяжким обухом, -Кинулись на вуйка духом!
Лиш луп-цуп! та трах-тарах!
Біль додав Бурмилі сили:
Як не шарпне -- Боже милий!
Шкіру всюз чолазідрав!
Ще раз шарпнув-- вирвав лапи,
Але шкіру й кігті-дряпи
Дуб, немов своє, забрав.
-- Вирвавсь! Вирвавсь"" - -закричали
Люди, врозтіч поскакали,
А Бурмило трух-трух-трух!
В ліс, в кущі побіг скоренько.
Ліг та стогне так тяженько,
Мов би з нього перло дух.
Аж'тут суне Лис Микита.
-- НУ, вуйцуню, - мовить-- сита
Вже душа? А добрий мід?
Та й гаразд ви попоїли!
Хочете, я щонеділі
Справлювам такий обід!
28
.Ой, а я трохи не плакав,
Як там з вами хлоп балакав:
Я гадав, що буде бить.
НУ, та бачиться, ви чемно
З ним розстались, -- дещо,певно,
Вам за мід прийшлось платить.
»Б» що бачу! Ви з гризоти
Вбрались, ніби на зальоти,
У червоні сап'янці!
А цю шапочку червону
Де
Щонайліпших посилає,
На найстаршихтруд валить? --
Ну, подвійно рад я тому,
Щохоч раз до мого дому
Гість так чесний загостить.
»Суд для мене -- з маслом каша!
Знаю бо, що мудра ваша
Рада захистить мене.
А як ви за мене слово
Скажете, то все готово,
Царський гнів тяжкий мине.
22
»Вуйку, ми ж одного роду!
З вами я в огонь і в воду!
Лиш цю нічку ще заждіть!
Гляньте, небо замрячене,
Ви втомилися, а в мене -Вибачте -- болить живіт".
-- ,,А це що тобі, небоже?"
-- Ох, вуйцуню,страх негоже!
Я ж пустинник,то й не слід
М'яса їсти. Ось і мушу,
Щобнебратьгріха на душу,
Ссати той обридлий мід".
--,Мід? -- аж крикнув пан
Бурмило, -Мід обридлий? Божа сило!
Я ж за мід рад душудать!
Де він? Де його купуєш?
Як мене ним утрактуєш,
Вір -- не будеш нарікать"
Йо
М Й
Мом Р
НИ
0 ДЛ
М й ;
-- ,Вуйку, -- каже Лис, - це жарти!"
-- Жарти? Дай лиш зо три кварти,
То й присягою скріплю!
Мід, це райський корм чудовий!
Все за мід я дать готовий,
Над усе я мід люблю!"
-- Га, як так, мій вуйку милий,
То ходім! Хоч в мене сили
Дуже мало -- що робить!
Твій наказ, то голос з неба.
Для так чесних гостей треба
Сил, здоров'я не щадить.
»Не далеко тут -- ось тільки
Будезвідси зо чверть мильки -Є багатий хлоп Охрім.
В нього меду тьма безбожна,
Щоне то, що їсти можна,
Але хоч купайся в нім!"
-- Ой! -- зітхнув Медвідь Бурмило, -Аж на серці замлоїло!
Ну, Микито, ну, біжім!"
Сонце сіло вжеза гори,
Як добігли до обори,
Де багатий жив Охрім.
24
На землі там, близь города,
З дуба грубая колода
Бовваніла. Майстер Гринь
Хтів поздовж її лупати,
То й почав з кінця вже гнати
Здоровенний в шілку клин.
З на дві п'яді вже одверта
Щіль була; колода вперта
Все ж таки не трісла ще,
Лиш від клина заскрипіла,
Наче зуби заціпила
Прохрипівши: »Ов, пече!«
-- Вуйку! - шепче Лис Микита, --
Ось колодацявідкрита --
Ти пощупай їй під бік!
Хоч крива вона тасіра.
Та в ній меду щонеміра.
Відси й я нераз волік.
зГлянь, вже темно по долині.
Хлоп давно лежитьв перині,
То ж нічого ти не бійсь!
їж досхочу в ім'я Боже!
Я постою на сторожі...
Ну лиш, сміло в шпарку лізь!"
25
з» Спасибі, тобі, небоже! --
Рік Бурмило,-- стій, щоб, може,
Не надліз який злий дух!
Ой, вже чую запах меду!
Ти, небоже, стань сперєду,
На до рук оцей обух!
І за цим Медвідь Бурмило
Лапи, голову й карчило
В ту широку щіль запхав;
Лис тимчасом трах! обухом,
Клин із дуба вибив духом,
І Бурмила дуб спіймав.
»У! -- сказав дуб, -- є ще силах
Гей, як вхопить він Бурмила,
Аж стріщав у нього лоб.
-- »Вуйку! - крикнув Лис Микита, -Правда, шпарка знаменита!
Знав, де мід ховатихлоп".
А Медведя заціпило!
Стогне, сапа мій Бурмило,
Але дуб трима й трима.
Шарпнуввуйко зо три рази,
Затріщалилапий в'язи,
Але вирвати -- дарма!
-- »Вуйку, - каже Лис,
Дуже вам медок ємакує,
-якчую,
Та, мабуть, вас муха тне.
їжте ж, але міру майте,
Бо як об'їстеся, знайте:
Мід вам пупом поплине".
26
Та Медведю не до меду!
Крутить задом, а спереду
Дуб держить, мову кліщах...
То він шарпне, дряпне, смикне,
Далі з болю як не рикне,
Аж почулив небесах.
Лис на кпи йогоздіймає.
-- Бач, як вуйко мій співає!
Вуйку, щоза нута се?
Вуйку, вуйку, будьте тихо!
В хаті світло -- буде лихо!
Вуйку, хлопа біс несе!"
А Охрім, багач-мужик
Пробудився -- що за рик?
Виглядає у кватиру --
Щоза диво? Приколоді
Щось чорніє... Може злодій?
Ї хапає за сокиру.
Вибіг з хати, -- приглядається:
Це Бурмило борикається!...
Репет підійма Охрім:
-- зГей, сюди, сусіди любі!
Ось Медвідь зловився в дубі!
Гей, Медведя бить біжім!"
У! Кипитьв селі тривога!
Наче ті вовки з берлога,
Позривались мужики.
В чім хто був, в тім вибігає,
Щопопало, те й хапає,
Наче зброю, до руки.
Як прискочать до Бурмила -В цього ціп, у того вила,
В баби кочерга в руках,
А Охрім з тяжким обухом, -Кинулись на вуйка духом!
Лиш луп-цуп! та трах-тарах!
Біль додав Бурмилі сили:
Як не шарпне -- Боже милий!
Шкіру всюз чолазідрав!
Ще раз шарпнув-- вирвав лапи,
Але шкіру й кігті-дряпи
Дуб, немов своє, забрав.
-- Вирвавсь! Вирвавсь"" - -закричали
Люди, врозтіч поскакали,
А Бурмило трух-трух-трух!
В ліс, в кущі побіг скоренько.
Ліг та стогне так тяженько,
Мов би з нього перло дух.
Аж'тут суне Лис Микита.
-- НУ, вуйцуню, - мовить-- сита
Вже душа? А добрий мід?
Та й гаразд ви попоїли!
Хочете, я щонеділі
Справлювам такий обід!
28
.Ой, а я трохи не плакав,
Як там з вами хлоп балакав:
Я гадав, що буде бить.
НУ, та бачиться, ви чемно
З ним розстались, -- дещо,певно,
Вам за мід прийшлось платить.
»Б» що бачу! Ви з гризоти
Вбрались, ніби на зальоти,
У червоні сап'янці!
А цю шапочку червону
Де